Абсурдистське світобачення – характерна риса головного героя роману «Малий апокаліпсис» Т. Конвіцького

Abstract

Стаття присвячена дослідженню образу головного героя в романі «Малий апокаліпсис» польського письменника Тадеуша Конвіцького. Твір написаний у другій половині ХХ століття й акумулює в собі наслідки подій цієї кризової епохи – Першої й Другої світових війн, гітлерівської окупації, вторгнення комуністичного режиму на територію Польщі, що спричинило зміни у світогляді та світорозумінні насамперед представників інтелігентських кіл і позначилося на несприйнятті ними реалій дійсності. Головний герой (оповідач) у творі «Малий апокаліпсис» Т. Конвіцького – типовий представник свого часу. За романом, він – варшавський інтелігент, письменник, глибоко мисляча людина – підтримує польську опозицію, адже країна перебуває під впливом комуністичної ідеології, та на знак протесту проти офіційної влади погоджується здійснити акт самоспалення перед будинком ЦК партії. Т. Конвіцький, зображуючи останній день оповідача, розкриває особливості абсурдистського світобачення головного героя. Осмислюючи поняття абсурду як знакового для польського суспільства ХХ століття, прозаїк порушує проблеми, важливі для розуміння особистості інтелігента, зокрема це проблеми життя та смерті, самотності, волі й неволі, вибору та його відсутності, відчуження тощо. Для оповідача світ став незрозумілим, дисгармонійним, хаотичним, катастрофічним. Для того, щоб увиразнити й підкреслити психоемоційний стан головного героя досліджуваного роману, Т. Конвіцький послуговується в тексті такими поняттями, як «самознищення», «тривога», «кінець світу», «депресія», «самотність», «безнадія», «руїна», «безглуздя», «страждання», «порожнеча» та ін. У статті наголошується, що відчуття абсурдності світобудови, приреченості, дисгармонії, самотності, відчуження є основними характеристиками внутрішнього світу головного героя роману Т. Конвіцького «Малий апокаліпсис».