Біоміметичні білкові матриці для відновлення структури зубної емалі: молекулярні механізми та клінічні перспективи

Abstract

Незворотна втрата структурної цілісності зубної емалі внаслідок карієсу, ерозії та механічного зношування залишається фундаментальною проблемою регенеративної стоматології, оскільки диференційована емаль позбавлена клітинних елементів і не здатна до самовідновлення після завершення амелогенезу. Розглянуто роль амелогеніну та його синтетичних аналогів (TRAP, LRAP, amelogenin-inspired peptides) у регуляції нуклеації та просторової організації кристалів гідроксиапатиту, а також охарактеризовано супрамолекулярні системи на основі еластин-подібних рекомбінамерів (ELR), що відтворюють структурні параметри ембріональної емалевої матриці. Аналіз даних електронної мікроскопії, рентгеноструктурного аналізу та наноіндентування свідчить про епітаксіальне зростання орієнтованих нанокристалів із відновленням модуля Юнга до 76,3 ГПа та твердості до 3,1 ГПа. Узагальнення наявних результатів підтверджує, що біоміметичні протеїнові матриці забезпечують справжню регенерацію ієрархічно організованої мінералізованої тканини, а не поверхневу обтурацію, що якісно відрізняє їх від традиційних фторидних протоколів.