Аналіз парадонтопротекторної ефективності ацетилцистеїну за умов хронічного генералізованого парадонтиту

Abstract

Згідно існуючих даних, тяжкість ураження пародонту може бути охарактеризована за ступенем резорбції альвеолярного відростку та глибиною пародонтальної кишені. З огляду на це, доцільним та важливим видається визначення поточної активності процесу хронічного генералізованого пародонтиту (ХГП), тісно пов'язаного з проявом локальних патологічних реакцій у тканинах ясен, а отже й оцінити ефективність лікування, що проводиться. Загальновідомим є тісний зв'язок анатомо-морфологічної структури пародонту з його функціональним станом. Незважаючи на велику кількість існуючих морфологічних і біохімічних критеріїв оцінки перебігу запально-lистрофічного процесу в пародонті та ефективності його фармакологічної корекції, прижиттєва візуальна клінічна оцінка стану тканин пародонту та радіовізіографічне дослідження залишаються найбільш важливими, першочерговими універсальними і доступними методами діагностики. З огляду на вищезазначене, актуальним є пошук нових пародонтопротекторів, яким притаманні антирадикальний, мембраностабілізуючий та детоксикаційний ефекти, що здатні протистояти резорбції кісткової тканини пародонту. Раніше нами було експериментально доведено, що одним із таких лікарських засобів є муколітик ацетилцистеїн, фармакодинамічні ефекти якого обумовлені, головним чином, наявністю у структурі його молекули сульфгідрильної групи, що попереджає прогресуючий плин дистрофічно-запального процесу в пародонті.