Роль спіральної комп'ютерної томографії у діагностиці запальних ускладнень дивертикулярної хвороби ободової кишки (за даними сучасних джерел інформації)

Abstract

В останні десятиріччя відзначається тенденція до неухильного зростання захворюваності на дивертикулярну хворобу. Точна діагностика дивертикулярної хвороби та, особливо, її ускладнень, на підставі клінічної картини захворювання неможлива, тому з метою в клінічній практиці застосовується низка діагностичних методів: іригоскопія, колоноскопія, трансабдомінальне ультразвукове дослідження, СКТ та МРТ. Метою дослідження є вивчення можливостей спіральної комп’ютерної томографії у діагностиці ускладнень дивертикулярної хвороби ободової кишки за даними сучасних джерел інформації. Матеріали і методи. Проаналізовано і систематизовано дані повнотекстових публікацій, що були отримані внаслідок літературного пошуку у базах даних Scopus і PubMed, які були присвячені ролі спіральної комп’ютерної томографії при діагностиці запальних ускладнень дивертикулярної хвороби ободової кишки. Результати та їх обговорення. У даний час спіральна комп’ютерна томографія розглядається більшістю авторів як «золотий стандарт» при діагностиці гострих запальних ускладнень дивертикулярної хвороби ободової кишки, та згідно з рекомендаціями European Society of Coloproctology: guidelines for the management of diverticular disease of the colon рекомендується як дослідження першої лінії при підозрі на дивертикуліт (рівень доказовості 2, настійна рекомендація). СКТ діагностика гострих запальних ускладнень дивертикулярної хвороби ґрунтується на оцінці низки важливих параметрів та симптомів: потовщення кишкової стінки, стан параколічної клітковини (наявність ущільнення, рідини, газу, абсцесу), наявність дивертикулів, стан дивертикулів (наявність у просвіті копролітів, ексудату, зруйнований дивертикул чи ні, неповні внутрішні нориці, паракишкові порожнини), наявність віддалених абсцесів, наявність вільного газу та вільної рідини у черевній порожнині. Найчастіше виникає потреба у проведенні диференціальної діагностики зі злоякісними новоутвореннями ободової кишки. Вважається, що для запального процесу при дивертикулярній хворобі характерна наявність незмінених і запально змінених дивертикулів, менш виражене потовщення кишкової стінки і більша довжина ураження (5-10 см і більше), наявність у параколічній клітковині інфільтративних змін, абсцес та або невеликі розміри лімфатичних вузлів. Висновки. Таким чином було встановлено, що немає єдиної думки щодо методики проведення СКТ при різних ускладненнях дивертикулярної хвороби: виконувати чи ні ретроградне контрастування товстої кишки; застосовувати для цих цілей воду або водорозчинну контрастну речовину; проводити дослідження всієї товстої кишки чи лише ділянки інтересу. Необхідно продовжити пошук та розробку діагностичних критеріїв для оцінки виразності запального процесу в ободовій кишці, а також розмежування гострого та хронічного запалення при дивертикулярній хворобі.