Сучасні уявлення щодо дії на організм основних типів карагінанів

Abstract

Актуальність вивчення карагінанів (екстрактів червоних морських водоростей) обумовлена необхідністю вирішення медичної наукової проблеми, пов’язаної з недостатньою глибиною оцінки їх впливу на організм людини. Мета – проведення аналізу сучасної наукової літератури щодо дослідження дії на організм основних типів карагінанів, зокрема каппа, йота та лямбда, визначення безпеки та ефективності використання цих харчових добавок в харчовій промисловості. Карагінани завдяки гідроколоїдним властивостям сприяють утворенню стабільних структур у різних харчових матрицях, що робить їх ключовим інгредієнтом у виробництві молочних і м’ясних продуктів, а також у виробах із рослинних інгредієнтів. З іншого боку, завдяки структурно-функціональному різноманіттю карагінани застосовуються в косметичній та фармацевтичній галузях. За даними сучасних наукових досліджень, зовнішнє застосування даних біополімерів вважається безпечним. Крім того, експериментальні дослідження виявили, що карагінани мають антиоксидантні властивості, також демонструють широкий спектр противірусної дії та ефективні щодо різних вірусів, зокрема SARS-CoV-2, вірусу лихоманки денге, вірусу простого герпесу, цитомегаловірусу, ВІЛ, вірусу сказу, папіломавірусу, вірусу грипу та риновірусів. Встановлено, що різні види харчових недеградованих карагінанів можуть суттєво впливати на шлунково-кишковий тракт, а саме на процеси травлення – протеоліз. Результати in vitro продемонстрували, що карагінани здатні інгібувати активність ключових ферментів шлунково-кишкового тракту, таких як пепсин шлунка та панкреатичний трипсин. Отже, одним з потенційних токсичних ефектів перорального вживання харчових добавок Е407 та Е407а є порушення процесу травлення протеїнів в шлунково-кишковому тракті, що призводить до дефіциту незамінних амінокислот через процеси інгібування протеолізу. Для кращого розуміння цих ефектів необхідні більш глибокі дослідження біохімічних механізмів впливу різних видів карагінанів на шлунково-кишковий тракт, а також вивчення дозозалежного характеру цих змін.