Застосування препаратів урсодезоксихолевої, альфа-ліпоївої кислоти та тіотріазоліну у хворих на цукровий діабет 2 типу в поєднанні із неалкогольною жировою хворобою печінки, нормальною масою тіла та ожирінням

Abstract

Одним з найтяжчих пізніх ускладнень цукрового діабету (ЦД), розповсю-дженість якого невпинно збільшується та перевищує 300 млн. осіб, в основ-ному за рахунок ЦД 2 типу, ще на доклінічних стадіях, найчастіше являється неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП). НАЖХП є найбільш час-тою хронічною патологією печінки у світі та сягає у різних популяціях бли-зько 33%. У розвитку неалкогольного стеатогепатиту виділяють декілька етапів, які включають жирову інфільтрацію печінки, окислювальний стрес, ендотоксинопосередковане враження. Інфільтрація печінки жирними кисло-тами сприяє утворенню фіброзної тканини. Стеатогепатит (діабетичний гепатит) може виявлятися в усіх вікових групах, але частота його зростає з віком (після 45 років). Факторами ризику, які сприяють прогресуванню жирової дистрофії печінки є похилий вік, туч-ність, цукровий діабет, співвідношення АСТ/АЛТ > 1. До ендогенних етіоло-гічних факторів НАЖХП належать метаболічний синдром, ожиріння, цукро-вий діабет ІІ типу, гіперліпідемія. До екзогенних етіологічних факторів відно-сять тривале парентеральне харчування, незбалансоване за вмістом вуглево-дів і жирів, недостатність білку в раціоні з надлишком вуглеводів, швидке схуднення. На даному етапі потребує уточнення вибір схем корегуючої терапії НАЖХП при ЦД. Мета роботи. Визначити ефективність використання комплексу препа-ратів урсодезоксихолевої, альфа-ліпоївої кислоти та тіотриазоліну у хворих на ЦД типу 2 в тпоєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки з нормальною вагою тіла та ожирінням.