Особливості використання КТ та МРТ при плануванні променевої терапії у хворих на плоскоклітинний рак голови та шиї

Abstract

Актуальність. Захворюваність на плоскоклітинний рак голови та шиї (ПРГШ) займає значне місце у світовій онкології. Якість променевої терапії значно залежить від точності діагностичних процедур і дозування опромінення, оскільки навіть невелике збільшення обсягу опромінення може значно підвищити ризи променевої токсичності. Сучасні методи візуалізації та алгоритми розрахунку дози є ключовими у забезпеченні ефективності лікування та зниженні побічних ефектів, що сприяє покращенню якості життя пацієнтів. Мета роботи. Підвищити ефективність променевої терапії ПРГШ шляхом оптимізації топометричної підготовки з використанням сучасних методів візуалізації. Матеріали та методи. Дослідження проведено на базі Державної установи «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва Національної академії медичних наук України» в період з 01.2020 р. по 10.2022 р. Досліджувана група – 41 випадок, де планування ПТ проводилось за допомогою КТ та МРТ. Група порівняння – 64 випадки, де використовували лише КТ. Планування опромінення здійснювали на TPS Eclipse. Опромінення проводилось на лінійному прискорювачі Clinac 600C в режимі класичного фракціонування РОД 2 Гр до СОД 66–70 Гр. Результати та їх обговорення. Клінічна ефективність ПТ не залежала від способу планування, а зменшення об’єму опромінення на 11% при використанні МРТ жодним чином не вплинуло на результати. Відмічено, що розвиток променевого дерматиту ІІІ ступеня у хворих з ІІІ–IV стадією ПРГШ при використанні лише КТ в 2,4 рази був вище, ніж при одночасному використанні КТ та МРТ, що на нашу думку пов’язано з більшим об’ємом опромінення. Променевий мукозит ІІІ ступеня відмічено в 2,25 рази частіше в групі порівняння, ніж в досліджуваній групі. У хворих на ПРГШ І–ІІ стадій не було суттєвої різниці в ефективності та токсичності, тому використання МРТ при цих стадіях недоцільне. Висновки. Необхідно використовувати МРТ разом з КТ для планування променевої терапії у хворих з ІІІ–IV стадією ПРГШ. Це зменшує ризик розвитку променевого дерматиту та мукозиту ІІІ ступеня, порівняно з використанням лише КТ. Для планування ПТ у хворих з І–ІІ стадією достатньо використання КТ.