Паліативна допомога: еволюція філософсько-соціальних уявлень

Abstract

У роботі показано, що у Стародавньому світі, тільки в ізраїльського народу існували на законодавчому рівні принципи надання паліативної допомоги, що було обумовлено високими етнічними цінностями релігії Ізраїлю та наявністю у них Десятислівного Божого Закону, релігії ж та філософії інших народів давнини в силу проповідуваних не давали жодної підстави для формування паліативної допомоги як такої. В епоху Середніх віків, проповідувані державною середньовічною церквою Європи поняття та доктрини, за якими, зокрема, біль слід терпіти, як Боже покарання та випробування, унеможливлювали формування паліативної допомоги на державному рівні. З часом, Велика Реформація створила умови, коли головним фактором впливу на ці процеси стала християнська етика з її принципами милосердя та турботи до ближнього. Саме зміни у віруванні, у підґрунті щодо суспільних поглядів на обов'язки перед моральними цінностями, які засновані на цінностях віри апостольского часу, спонукали владу чисельних міст Європи до уваги к діяльності церковних лікарень, а з часом і створення міських - комунальних лікарень і хоспісів. Показано, що досягнення часів Новітньої історії демонструють, що створення ефективної системи надання паліативної допомоги є неможливим без базових моральних принципів та духовності. Воно повинно бути частиною побудови держави в цілому, важливою складовою функціонування громадянського суспільства та забезпечення базових прав громадян щодо життя та здоров'я.