Деінтенсифікації інсулінотерапії при цукровому діабеті 2 типу. Клінічний випадок

Abstract

На клінічному прикладі інсулінозалежного цукрового діабету 2 типу у молодої жінки розглянуто особливості клінічної симптоматики, перебігу захворювання та складнощі досягнення цільових показників глікемії та контролю ваги у досить великої когорти пацієнтів. Цукровий діабет є дуже поширеним захворюванням, що призводить як до тяжких ускладнень, так і погіршує перебіг супутніх захворювань. За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я темпи розвитку та поширення цукрового діабету з кожним роком стрімко зростають, набуваючи масштабів пандемії. Найпоширенішим і найбільш інвалідизувальним типом цукрового діабету є 2 тип. Незважаючи на досить широкий спектр пероральних цукрознижувальних препаратів, великій кількості пацієнтів призначається інсулінотерапія через прогресивний характер цукрового діабету та неможливість досягти цільових показників глікемії. У статті особливу увагу приділено важливості персоналізованого та пацієнтоорієнтованого підходу до пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу. Докладно представлені пріоритети, ризики та можливі негативні явища додавання інсулінотерапії у режимі «базис-болюс» до пероральних засобів у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу. Детально наведені скарги, анамнез захворювання, об’єктивний статус, лабораторні та інструментальні дані пацієнтки, яка з дитинства страждала на ожиріння, із 31 року — на цукровий діабет 2 типу, а з 36 років була переведена на інсулінотерапію. Обговорені можливі методи лікування, комбінації різноманітних пероральних цукрознижувальних препаратів з інсулінотерапією у різних режимах. Наведені схема деінтенсифікації інсулінотерапії та динаміка показників глікемії за результатами лабораторних досліджень, а також безперервного моніторингу глікемії. Проведено аналіз даних літератури захворювання. Наголошується, що необхідно регулярно спостерігати таких пацієнтів для вчасної корекції та підбору терапії та зниження ризику розвитку ранніх і відкладених ускладнень.