Ураження ендотелію слизової оболонки стравоходу за наявності рефлюкс-езофагіта

Abstract

Нами вивчені біоптати 223 хворих, у яких була діагностовано ГЕРХ. Відповідно до клініко-ендоскопічній класифікації, після зіставлення ендоскопічних і гістологічний даних досліджуваний матеріал був розділений на три групи: до неерозивної ГЕРХ (НЕГЕРХ) було віднесено 104 випадки або 46,64%; ерозивно-виразковій формі (ЕВГЕРХ) відповідала картина в 77 пацієнтів, тобто 34,53%; стравохід Барретта (СБ) був виявлений в 42 пацієнтів (18,8%). При гістологічному вивченні біоптатів було виявлене розширення судин МЦР власної пластинки слизуватої, збільшення їхньої кількості за рахунок ангіогенезу. Частина судин має звиту будову (переважна локалізація таких судин під базальною мембраною епітелію з ерозією при ЕВГЕРХ або епітелію з метаплазією при ПБ). Ряд судин зі стовщеними стінками за рахунок склеротичних змін; такі судини, як правило, неправильної форми, нерівномірно звужені, базальна мембрана стовщена. Дослідження розподілу локалізації й інтенсивності забарвлення ендотеліальної синтази оксиду азоту (eNOs) показало, що залежно від форми ГЕРХ спостерігається більш широкий за площею її розподіл з одного боку, а з іншої сторони спостерігається зниження інтенсивності забарвлення тканин. Таким чином, можна стверджувати, що при ГЕРХ спостерігається перебудова МЦР, що спрямована на забезпечення кровопостачання ушкодженого епітелію, власної пластинки слизуватої.