Діагностична цінність сцинтиграфії з 99mтс-DMSA

Abstract

У програмі постлікувального моніторингу за хворими на диференційований рак щитоподібної залози (ДРЩЗ) для своєчасної діагностики метастазів та/або рецидивів ДРЩЗ використовували крім імунометричного такі променеві методи дослідження як: постлікувальна сцинтиграфія усього тіла з радіойодом та з використанням 99mTc-(V)DMSA. Сцинтиграфію тіла із радіойодом використовують у зв’язку з його високою специфічністю, яка базується на унікальній можливості тироїдної тканини накопичувати йод. Загальна чутливість сцинтиграфії з 131I досягає 40 – 90 % при специфічності 90 – 100 %. Втім відомо, що негативні результати діагностичної 131I­сцинтиграфії можуть спостерігатися у 15 – 50 % пацієнтів із підвищеним рівнем тироглобуліну (ТГ), тому після застосування лікувальних активностей радіойоду, чутливість дослідження підвищується до 70 – 100 %. Причинами неефективності дослідження з радіойодом можуть бути радіойодонегативність пухлинної тканини (інсулярний рак, або рак з оксифільних клітин) або втрата диференціювання в процесі лікування, яка часто супроводжує рецидиви захворювання, а також – дифузні метастази, які мають занадто малий розмір для виявлення; присутність залишкової тканини щитоподібної залози, що заважає візуалізації метастазів, та хибно-позитивне підвищення рівня ТГ.