Кардіоваскулярна автономна нейропатія у хворих на цукровий діабет 2 типу

Abstract

Станом на 2024 р. на цукровий діабет 2 типу страждає 8 % населення планети, або близько 400 млн осіб. Кардіоваскулярна автономна нейропатія є дуже поширеним, але недооціненим ускладненням цукрового діабету 2 типу, яке виникає в 60 % випадків цього захворювання. Вона спричинює різні серцево-судинні захворювання, які призводять до летального наслідку в 50 — 80 % хворих на цукровий діабет 2 типу. В основі патогенезу кардіоваскулярної автономної нейропатії лежать порушення трофічних ефектів інсуліну та токсичні ефекти гіперглікемії, які спричинюють системне запалення та окисний стрес, зниження синтезу і біодоступності судинорозширювального, протизапального й антиагрегантного оксиду азоту, пригнічення тонусу парасимпатичної нервової системи, підвищення активності симпатоадреналової та ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Поганий контроль глікемії, інсулінорезистентність, тривалість цукрового діабету понад 15 років, вісцеральне ожиріння, куріння, надмірне вживання алкоголю, артеріальна гіпертензія, дисліпідемія, похилий вік є найбільш значущими чинниками розвитку й прогресування кардіоваскулярної автономної нейропатії. Раннє інтенсивне багатофакторне втручання щодо контролю всіх чинників ризику сприяє більш ніж 50 % зниженню ризику виникнення цього патологічного стану. Основними заходами профілактики та лікування кардіоваскулярної автономної нейропатії є модифікація способу життя й патогенетична фармакотерапія, зокрема застосування агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1, інгібіторів натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу, метформіну, кардіоселективних -адреноблокаторів, блокаторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, комбінації сакубітрилу та валсартану. У статті наведено сучасні доказові дані щодо епідеміології, патофізіології, клінічних виявів, діагностики, ускладнень і методів лікування кардіоваскулярної автономної нейропатії.