Лабораторні маркери при захворюваннях серцево-судинної системи

Abstract

Проведене дослідження дозволило систематизувати та узагальнити наукові дані щодо клініко-діагностичного значення лабораторних біомаркерів при серцево-судинних захворювань, висвітливши ключові тенденції та невирішені проблеми сучасної кардіології. Високу клінічну цінність продемонстрував і багатомаркерний підхід, що дозволяє відобразити різні патофізіологічні процеси. У цьому контексті натрійуретичні пептиди, зокрема BNP та NT-proBNP, залишаються незамінними для діагностики та прогнозування серцевої недостатності, а серійні вимірювання NT-proBNP забезпечують динамічну оцінку ефективності терапії. Високочутливий С-реактивний білок довів свою роль як незалежного предиктора серцево-судинних подій, особливо у контексті первинної профілактики. Водночас D-димер зберігає значення у виключенні венозної тромбоемболії та прогнозуванні ризику ускладнень антикоагулянтної терапії. Значний потенціал мають новітні біомаркери (фактор диференціації росту 15 та розчинний ST2, галектин-3, копептин, циркулюючі мікроРНК), але відсутність стандартизації між імуноаналізами різних виробників призводить до значних розбіжностей у референтних значеннях та діагностичних порогах. Крім того, істотну роль відіграє преаналітична варіабельність, яка зумовлена технічними особливостями забору, зберігання та транспортування зразків.