Досвід впровадження інноваційних методів у викладання гістології, цитології та ембріології в умовах пандемії та війни в Україні

Abstract

Викладання гістології, цитології та ембріології у вищій медичній освіті в Україні стикається з різноманітними викликами, серед яких – трансформація вищої медичної освіти в цілому (цифровізація, впровадження нових методів викладання та навчання) та зростання обсягу навчальної інформації, що має вивчатися студентами (від даних світлової мікроскопії до новітніх даних молекулярної біології та генетики), глобальні та локальні виклики сучасності (пандемія COVID-19, війна в Україні) та «традиційні» проблеми у викладанні цієї дисципліни (складнощі через теоретичність предмету, складність візуальної інтерпретації структур на гістологічних зображеннях). Вище зазначені виклики обумовлюють актуальність розробки і впровадження інноваційних методів викладання гістології, цитології та ембріології. Першим інноваційним підходом стала оптимізація каналів надання навчальної інформації здобувачам освіти: у 2018 році було створено навчальний веб-сайт з гістології, цитології та ембріології, що став відкритою платформою для представлення студентам навчальних матеріалів. Ще одним важливим кроком у вдосконаленні навчального процесу стало впровадження відеолекцій як додаткового навчального ресурсу, що поєднується з традиційними синхронними лекціями та практичними заняттями. Для полегшення сприйняття студентами візуально складних гістологічних зображень було створено та впроваджено у навчальний процес авторські ілюстративні матеріали – від цифрових схем та схематизовано-реалістичних рисунків до мікропрепаратів і анімованих моделей. Опитування 364 студентів медичних та стоматологічного факультетів показало високу ефективність запропонованих методик. Використання веб-сайту забезпечує систематизацію матеріалу та зручність доступу; відеолекції дозволяють навчатися асинхронно та у власному темпі; авторські ілюстрації допомагають подолати труднощі у візуальному сприйнятті гістологічних структур. Комплексне застосування традиційних і цифрових методів сприяє підвищенню якості навчання, розвитку самостійної роботи та забезпеченню неперервності освітнього процесу навіть у кризових умовах.