Частота та структура вроджених вад розвитку серед госпіталізованих дітей у комунальне некомерційне підприємство харківської обласної ради "Обласна дитяча клінічна лікарня"

Abstract

Вроджені вади розвитку – це структурні або функціональні порушення, що виникають під час внутрішньоутробного розвитку і мають незворотний характер. За статистичними даними, кожна 33-тя дитина народжується з певною вадою розвитку. Для розуміння проблеми, пов’язаної з аномаліями ембріонального розвитку, та отримання результатів для подальшого статистичного аналізу найпоширеніших вроджених вад було проведено дослідження архівних матеріалів на базі КНП ХОР «ОДКЛ», а також здійснено всебічний огляд наукової літератури за останні роки. Метою цього дослідження було визначити взаємозв’язок вроджених вад розвитку (ВВР) зі статтю дитини, терміном гестації, віком матері, багатоплідністю, наявністю подібних станів у сімейному анамнезі та хронічними захворюваннями батьків, особливо матері, оскільки всі ці фактори можуть підвищувати ризик народження дітей з ВВР. Аналіз отриманих даних засвідчив, що найпоширенішими були аномалії серцево-судинної системи, множинні вади розвитку, патології шлунково-кишкового тракту, кістково-м’язової та сечовидільної систем. Значний рівень коморбідності серед дітей із ВВР підтверджує необхідність комплексного підходу до діагностики, лікування та подальшого медичного спостереження. Встановлено, що понад половини пацієнтів із ВВР потребували хірургічного втручання, що свідчить про тяжкість перебігу цих патологій. Зокрема, високий відсоток оперативних втручань був характерний для дітей із вадами шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи. Аналіз факторів ризику засвідчив, що передчасне народження, низька маса тіла при народженні, а також супутні стани, зокрема поліорганна недостатність, є значущими предикторами несприятливого перебігу ВВР. Особливе значення для зниження рівня ВВР має використання сучасних методів пренатальної та преімплантаційної діагностики. Включення генетичних тестувань, таких як аналіз позаклітинної ДНК плода, цитогенетичні дослідження та CRISPR-технології, у рутинну медичну практику сприятиме своєчасному виявленню патологій та підвищенню ефективності профілактичних заходів.