Актуальні питання ведення пацієнта з пангіпопітуїтарним синдромом на прикладі клінічного випадку

Abstract

Пангіпопітуїтаризм — це рідкісний стан, який супроводжується відсутністю всіх гормонів, які виробляє гіпофіз. Ці гормони необхідні для життєво важливих функцій організму. В основі синдрому лежить дифузне ураження гіпоталамо-гіпофізарної ділянки з випадінням функцій гіпофіза і недостатністю периферійних ендокринних залоз [1]. Єдині доступні епідеміологічні дані, що оцінюють частоту серед дорослого населення, отримані з іспанського дослідження, опублікованого в 2001 році, показуючи поширеність 455 випадків на мільйон жителів і частоту 42,1 випадків на мільйон жителів на рік [2]. Клінічна картина залежить від віку, у якому розвинулась гормональна недостатність, етіології та тривалості захворювання, а також від спектру дефіциту гормонів окремих залоз внутрішньої секреції.