Сучасний погляд на проблему протозойних захворювань

Abstract

Протозойні захворювання (протозоози) - це група хвороб, які викликаються одноклітинними мікроорганізмами з царства найпростіших. Проблема протозоозів залишається актуальною в сучасному світі, оскільки дані захворювання широко поширені на планеті, вражають людей будь-якої статі і віку. За характером перебігу вони бувають як легкими, так і вкрай важкими, з летальними наслідками. В даний час відомо близько 50 протозоозів, але лідируючі місця в інвазії займають малярія, лямбліоз, токсоплазмоз, амебіаз. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, щорічно реєструється понад 200 мільйонів випадків малярії, 90% з яких припадає на країни Африканського континенту. В країнах, що розвиваються число осіб, інвазованих дизентерійною амебою, становить 20-70%, клінічні прояви лямбліозу щорічно виявляються у 500 000 інвазованих. З протозойних захворювань в Україні найбільш масовими є трихомоніаз - у середньому близько 250 тис. хворих на рік і лямбліоз - щорічно реєструється 30-40 тис. випадків лямбліозу, серед яких 65% становлять діти, бластоцістоз. В останні роки значно зросла кількість зареєстрованих випадків токсоплазмозу і криптоспоридіозу, переважно як опортуністичних інфекцій у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. В Україні щорічно реєструють в середньому близько півсотні випадків "завезеної" малярії, спорадичні випадки амебіазу зустрічаються на півдні країни. Крім того, зустрічаються і менш поширені види протозоозів: бабезіоз, лейшманіоз, балантидіаз. Проведений огляд літератури по протозойним хворобам дозволяє виділити наступні проблеми: - широке поширення в світі і значне зростання серед всіх вікових груп населення протозойних захворювань пов'язане не тільки з унікальними адаптаційними здібностями даної групи тварин, а й зміненими глобальними процесами в світі. За останні десятиліття різко змінилися обсяги міграції людей, домашніх тварин, рослин і продуктів харчування. М'ясо, рибу, молюски, фрукти і овочі, вироблені в країнах-ендеміках різних паразитів, можна зустріти тепер в будь-якій країні світу. - збільшення числа емерджентних захворювань - нових, раніше невідомих науці інфекцій, або повертаючихся («реемерджентних») небезпечних інфекцій, звідси виникнення нових проблем (ВІЛ / СНІД, хвороба Лайма, легіонельоз, ерліхіоз, бабезіоз, арбовірусні геморагічні лихоманки та ін.) як для фахівців, так і для суспільства в цілому. - особливості поведінки найпростіших в організмі людини. Багато патогенних паразитів і непатогенних комменсалів можуть перебувати в організмі в один і той же час. Більшість паразитарних протозойних хвороб має хронічний перебіг, що не супроводжується розвитком гострих симптомів, тому може залишатися поза увагою лікаря довгий час. Поява резистентних до сучасних хіміопрепаратів збудників (полірезистентність P.falciparum), відкриття явища антигенної мімікрії, здатність паразитів в процесі розмноження в організмі змінювати свою антигенну структуру (збудники малярії, трипаносоми і ін.). Тому через високу адаптивність збудника і його здатність до метаморфоз протозойні паразитози, як правило, важкодіагностуємі і важко виліковні. - погіршення екологічної обстановки та великі психоемоційні навантаження призводять до значного збільшення поширеності імунодефіцитних станів, тому приріст опортуністичних інфекцій буде також продовжуватися. - число хворих паразитарними хворобами, які офіційно реєструються не відповідає реальній ситуації. Це обумовлено, з одного боку, недостатністю знань лікарями клініки і діагностики паразитарних протозойних хвороб. З іншого боку - медичною безграмотністю населення, в зв'язку з цим спостерігається пізнє звернення до лікаря і несвоєчасна госпіталізація хворих. У зв'язку з вищепереліченим, перед людством стоять серйозні завдання по профілактиці і боротьбі з протозойними захворюваннями. Труднощі реалізації цих завдань в сформованих непростих умовах життя очевидні. Тому необхідно використовувати сукупність усіх засобів, способів і методів для нормалізації епідеміологічної обстановки і зниження даної групи паразитарної захворюваності.