Мистецтво навчання і викладання у вищій медичній освіті

Abstract

Пандемія COVID-19 стала своєрідним стрес-тестом освітнього процесу, загостривши основну галузеву проблему – якість навчання і викладання, зумовлену розривом поколінь. Здобувачі освіти належать до цифрового покоління Z, у якого технологічність та прагматичність об’єднані з інфантилізмом, егоїстичністю, «кліповим» мисленням, низьким рівнем знань, мотивації навчання, самоорганізації, соціальної та комунікативної компетентностей тощо [2]. Перехід до дистанційного навчання дозволив підвищити рівень цифрової компетенції викладачів, однак це не призвело до збільшення заглибленності стейкхолдерів у навчальнй процес. Одним з найбільш успішних способів активізації навчального процесу є підвищення мотивації тих, хто навчається і навчає. Результати опитувань студентів свідчать, що вони завзятіше навчаються у викладачів з глибоким знанням своєї дисципліни, є широко ерудованими особистостями, вміють цікаво і зрозуміло пояснити матеріал, проводять наукові дослідження, мають досвід практичної діяльності, впроваджують новітні методики викладання, встановлюють емоційний контакт зі здобувачами, і об’єктивні при оцінюванні [1]. Натомість викладач очікує від студента зацікавленості та відповідального ставлення до вивчення навчальної дисципліни. А за теперішніх умов викладач має бути не лише транслятором знань, педагогом, психологом, дослідником, інноватором, а й організатором, фасилітатором, аніматором і митцем. Аналіз діяльності викладачів, у яких хотіла б навчатися більшість студентів, довів, що вони не лише вільно володіють матеріалом дисципліни, а й використовують новітні педагогічні технології, такі як метод стандартизованого пацієнта, кейс-метод, медичні квести, технологію «перевернутого класу» тощо. При цьому викладачі створюють комфортне навчальне середовище, заохочують студентів до коригування самого педагогічного процесу шляхом пошуку новітньої науково-практичної інформації та пропозицій впровадження дистанційно-ефективніших методів навчання. Талановиті викладачі є небайдужими до здобувачів вищої освіти, тож вони здобувають визнання студентської спільноти як фахові тьютори та ментори. Крім того, кращі викладачі є високоосвіченими та творчими особистостями, які реалізуються в інших сферах, як поети та письменники, художники, актори тощо. Втім, кожному справжньому митцю притаманний індивідуальний стиль викладання та спілкування зі студентами. Розвиток людського капіталу університету в аспекті підвищення якості навчання і викладання має і адміністративну складову як валідну систему їх оцінювання, розробки і контролю індивідуальної освітньої траєкторії, узагальнення і поширення кращих освітніх практик, профілактики емоційного вигорання, заохочення не лише кращих науково-педагогічних працівників, а й тих, хто досяг найбільшого прогресу протягом навчального року.