Викладання особливостей ведення пацієнтів довготривалого спостереження сімейним лікарям інтернам

Abstract

Лікування пацієнтів із хронічними захворюваннями – одна з головних ланок роботи сімейного лікаря. Хронічні захворювання частіш за все викликають прогресуюче порушення певних функцій організма та призводять до інвалідізації, внаслідок чого людина повністю стає залежною від членів сім’ї та потребує постійної сторонньої допомоги. До таких захворювань відносяться онкологічні захворювання, захворювання нервової системи (постінсультні порушення, хвороба Паркінсона, дитячий церебральний параліч, хвороба Коновалова – Вільсона, нервово – м’язова патологія, спинальні травми, демієлінізуючі захворювання) та інші. На відміну від захворювань з гострим перебігом, при яких результат лікування досягається швидко, при хронічному перебігу захворювання тактика ведення пацієнтів повинна бути інакшою. Обов’язково слід враховувати психологічний стан таких пацієнтів, який характеризується високим рівнем страха, тревоги та депресії. В даному випадку лікування може ускладнювати невіра в одужання та сумніви. Якими ж якостями повинен володіти лікар? Мабуть, важко помилитись, якщо сказати – гуманість, доброта та милосердя. Це відповідальність та деликатність, чуткість та состраждання. А по відношенню до пацієнтів з хронічним, тривалим перебігом захворювання ці якості лікаря повинні бути виражені ще більше. У боротьбі із хворобою важливі не тільки медичні засоби. Лікар завжди прагне викликати у пацієнта душевний підйом, зміцнити впевненість у видужанні. Одна з головних умов успішного лікування – глибока довіра хворого до лікаря, який його спостерігає і як наслідок цього - віра у результат призначеного їм лікування. При проходженні циклу загальної практики - сімейної медицини на кафедрі загальної практики – сімейної медицини та внутрішніх хвороб ХНМУ лікарями - інтернами велика увага приділяється тому, що при захворюванні одного з членів сім’ї сімейний лікар повинен слідкувати за станом здоров’я та життєдіяльністю всієї родини. Коли в сім’ї з’являється пацієнт, прикутий до ліжка, це удар для сім’ї. Сім’я сталкується з рядом питань, які неможливо вирішити самостійно: хто повинен цілий день доглядати пацієнта, де брати кошти на дорогокоштуюче лікування, в яких умовах повинен перебувати пацієнт та баготьма іншими. Лікування у спеціалізованих стаціонарах в даному випадку – це процес тимчасовий, тому основна частина часу випадає на амбулаторне ведення таких пацієнтів сімейним лікарем. При цьому велике значення має і правильна і своєчасна діагностика захворювання, і питання довготривалого спостереження за такими хворими. В цьому випадку наставником буде сімейний лікар, який дасть необхідну пораду та рекомендації, вміє вислухати та буде відвертим.