Особливості доброякісних та граничних пухлин яєчника у пацієнток із ожирінням

Abstract

Доброякісні пухлини яєчників (ДПЯ) – група захворювань, що характеризується порушеннями проліферації і диференціації клітин яєчників і, як наслідок, надмірним утворенням тканин, що призводить до формування пухлин. Це досить поширена патологія, їх частота постійно зростає і за останні 10–15 років збільшилася з 6–11% до 19–25% від усіх пухлин статевих органів та 75–80% від всіх пухлин яєчників. Гістологічне дослідження видалених ПЯ є «золотим стандартом» для остаточного підтвердження діагнозу і визначення типу пухлини (доброякісна, злоякісна або гранична (ГПЯ)). Воно також дозволяє оцінити ступінь диференціювання клітин і можливу агресивність процесу. Мета дослідження – визначення гістопатологічних особливостей доброякісних та гранічних пухлин яєчників у пацієнток із ожирінням. Для досягнення мети виконано гістологічне та імуногістохімічне дослідження пухлин яєчників від 109 пацієнток, з яких 61 (55,96%) мали ожиріння. Серед 109 обстежених пацієнток ДПЯ мали 84 (77,1%) жінок, серед яких ожиріння мали 49 (58,3%); ГПЯ спостерігалися у 25 (22,9%) пацієнток, серед яких ожиріння виявили у 12 (48%). Серозні пухлини яєчників виявлені у 64 (58,7%) пацієнток, муцинозні – у 45 (41,3%). Серед ДПЯ виявлено 52 (47,7%) серозних ПЯ та 32 (29,4%) муцинозних; серед ГПЯ – 12 (11%) серозних та 13 (11,9%) муцинозних ПЯ. Мікроскопічно серозні цистаденоми характеризувалися наявністю порожнин з щільною сполучнотканинною капсулою, внутрішня поверхня яких була вистелена епітеліальним шаром із наявністю призматичних війчастих клітин, світлих великих зернистих клітин, високих клітин з витягнутими ядрами, сплощених клітин. При імуногістохімічному дослідженні відмічалася експресія моноклонального антитіла (МКАТ) до СА125 паренхіматозним компонентом цистаденом яєчників, виявлено експресію поліклонального антитіла (ПКАТ) до лептину. Граничні серозні пухлини яєчників порівняно з ДПЯ характеризувалися зменшеним стромальним компонентом та збільшеним епітеліальним компонентом. У досліджуваних пухлинах візуалізувалися залози та складні ієрархічні деревоподібні розгалужені сосочки. Епітеліальний компонент граничних серозних пухлин яєчників характеризувався експресією МКАТ до СА125. Судини строми експресували МКАТ до CD34. Муцинозні цистаденоми в обох групах характеризувалися наявністю залоз та кіст, що були вистелені призматичними, келихоподібними, війчастими клітинами, а також клітинами типу ентерохромафіноцитів. При імуногістохімічному дослідженні епітеліальний компонент цистаденом у групі пацієнток без ожиріння не експресував МКАТ до СА125, однак у 3 жінок з ожирінням відмічалася вогнищева слабко виражена експресія досліджуваного МКАТ. У муцинозних граничних пухлинах яєчників епітелій, що вистилав різні за розміром порожнини, утворював де-не-де папілярні розростання зі сполучнотканинною основою. Епітелій у жінок з ожирінням характеризувався підвищеною проліферативною та мітотичною активністю, стратифікацією, наявністю декількох шарів, вогнищевими помірними ознаками ядерного та клітинного атипізму. Ознак інвазивного росту в оточуючі тканини не було виявлено. При імуногістохімічному дослідженні ендотеліоцити судин строми муцинозної цистаденоми яєчників експресували МКАТ до CD34. В муцинозних цистаденомах яєчників імуногістохімічна реакція з ПКАТ до лептину була позитивною в групі жінок з ожирінням та негативною в групі жінок з нормальною вагою. Отже, відмінними рисами досліджуваної пухлини у пацієнток з ожирінням в паренхіматозному компоненті були виражені проліферативні процеси в епітелії з формуванням сосочкових утворень, більша ступінь клітинної та ядерної атипії, мітотичної активності, експресії МКАТ до СА125 та ПКАТ до лептину; в стромальному компоненті підвищений вміст судин, виражена запальна поліморфна клітинна інфільтрація та ступінь експресії ПКАТ до лептину.