Головний маркер оксидативного стресу

Abstract

Актуальність. Експериментальними і клінічними дослідженнями встановлено, що в основі провідних метаболічних процесів людини лежать окислювально-відновні реакції. Серед них особливу роль відіграють вільнорадикальні реакції, що ведуть до утворення перекисних сполук. Пряме визначення рівня оксидантів в умовах in vivo практично неможливо, так як це надзвичайно реакційноздатні і, отже, короткоживучі з'єднання. Мета. Ідеальні маркери оксидативного стресу (ОС) - продукти окислення ліпідів, вуглеводів, білків і нуклеїнових кислот, тривалість життя яких становить від декількох годин до декількох тижнів. Одним з найбільш специфічних біологічних маркерів, що дозволяють з достатнім ступенем точності, достовірності та відтворення результатів дослідження оцінити рівень продукції вільних радикалів, вважають 8-iso-PgF2α (8-ізопростан, 15-F (2t) - IsoP, iPF 2α - III). Визначення рівня 8-ізопростана виступає в якості золотого стандарту для окисного стресу in vivo.