Перспективи використання кверцетину як діючої речовини м’яких лікарських форм для лікування опікових ран (огляд літератури)

Abstract

Показано існування проблеми лікування опікових ран не тільки в Україні, але і в світі. Аналіз номенклатури м’яких лікарських форм для лікування опікових ран, дозволених для використання в Україні, свідчить про те, що жодна з них не містить кверцетин. Продемонстровано значний інтерес дослідників до вивчення місцевої ранозагоювальної дії кверцетину та його механізмів. Узагальнення отриманих даних дозволяє говорити про те, що флавоноїд кверцетин міститься в багатьох рослинах, та має доказану широку фармакодинаміку, обумовлену особливостями структури молекули. Молекула кверцетину містить фенольну групу та подвійні зв’язки, які беруть участь у зв’язуванні вільних радикалів й іонів перехідних металів під час окиснення та фосфорилювання, за рахунок чого кверцетин проявляє потужну антиоксидантну, мембраностабілізуючу та цитопротекторну активності. Ці активності є ланкою в механізмі антиоксидантної, протизапальної, протиалергічної, антимікробної та репаративної дії кверцетину при загоєнні ран, що виникли внаслідок атопічного дерматиту, екземи, холодових та термічних опіків. Проведений аналіз та узагальнення обґрунтовує актуальність, доцільність та своєчасність пошуку та створення нових м’яких лікарських засобів, що містять кверцетин, для лікування опікових ран.