Стан функціональної активності неспецифічного клітинного імунітету у хворих на гіпертонічну хворобу

Abstract

Однією з провідних форм захворювань серцево-судинної системи є гіпертонічна хвороба (ГХ). На протязі останніх років досягнуті суттєві 28 здобутки у вивченні етіології та патогенезу захворювання, синтезу нових гіпотензивних препаратів. Однак, ця патологія залишається однією з найбільш розповсюджених причин захворюваності, інвалідизації та смертності. Дані численних епідеміологічних досліджень, що були проведені у різних країнах світу, свідчать про велику розповсюдженість артеріальної гіпертензії. В Україні цей показник складає 33,7%, в тому числі серед чоловіків – 40,4%, серед жінок – 27,5%. Велика соціальна значимість захворювання обумовлена наявністю тяжких ускладнень ГХ , таких як мозковий інсульт, стенокардія, інфаркт міокарду, серцева та ниркова недостатність, порушення серцевого ритму та провідності тощо. На теперішній час є доведеним, що ГХ – мультифакторне захворювання з генетичною схильністю. Виділено багато генів, поліморфізм яких впливає на формування та перебіг захворювання. В той же час велика роль приділяється регулюванню судинного тонусу, тобто стану ендотелію. Так, низкою авторів визначено існування зв’язку між ендотеліальною дисфункцією, системою гемостазу та імунною системами. Цей зв'язок здійснюється за допомогою різних медіаторів, провідними з них є цитокіни, серед яких великою групою виділяються інтерлейкіни. Порушення ендотелій залежних реакцій сприяє збільшенню вазоконстрикції та зменшенню локального кровообігу. Але багато механізмів виникнення та розвитку АГ до кінця не з’ясовані. Це, перш за все, змінам імунного статусу та структурних показників.