Гендерний розподіл вмісту інтерлейкіну-22 в сироватці крові хворих на гіпертонічну хворобу

Abstract

Гіпертонічна хвороба (ГХ) є однією з найпоширеніших патологій серцево-судинної системи. Важливу роль у її виникненні та погіршенні клінічного перебігу відіграє наявність супутнього ожиріння. Останніми роками спостерігається посилення уваги до ролі прозапальних цитокінів у патогенезі ожиріння. Одним із таких цитокінів є інтерлейкін-22 (ІЛ-22), стосовно якого проведені переважно експериментальні дослідження. Клінічні дані щодо впливу статі та ожиріння на вміст ІЛ-22 в сироватці крові гіпертензивних хворих обмежені та неоднозначні. 60 Мета: вивчити гендерний розподіл вмісту ІЛ-22 в сироватці крові у хворих на ГХ в залежності від індексу маси тіла (ІМТ). Матеріали і методи: в умовах стаціонару обстежено 82 хворих з ГХ, з них 32 чоловіки та 50 жінок у віці від 42 до 82 років. За величиною ІМТ всі хворі були розподілені на 4 групи. Першу групу склали 18 пацієнтів: 9 чоловіків і 9 жінок з нормальною масою тіла – ІМТ 23,07 (21,67; 23,85) кг/м2. До другої групи увійшли 31 пацієнти: 10 чоловіків і 21 жінка з надлишковою масою тіла – ІМТ 27,74 (27,09; 28,87) кг/м2. Третя група складалася з 18 пацієнтів: 8 чоловіків і 10 жінок з ожирінням I ст. – ІМТ 32,10 (31,22; 33,06) кг/м2. Четверту групу склали 15 пацієнтів: 5 чоловіків і 10 жінок з ожирінням II-III ст. – ІМТ 36,73 (35,63; 38,10) кг/м2. Сироватковий рівень ІЛ-22 визначався імуноферментним методом з використанням набору реактивів BenderMedsystems® Human IL-22 Platinum ELISA. Статистичний аналіз даних проводився з використанням комп'ютерного пакету прикладних програм для обробки статистичної інформації Statisticafor Windows 10. Для порівняння незалежних вибірок, у зв'язку з розподілом, відмінним від нормального, застосовувався непараметричний статистичний критерій Манна-Уїтні. У вибірках з непараметричним розподілом даних результати представлені у вигляді Ме (Q25;Q75), де Ме - медіана (50-й процентіль), Q25 та Q75 - 25-й і 75- й процентіл відповідно (верхній і нижній квартилі). Критичний рівень значущості при перевірці статистичних гіпотез складав р<0,05. Результати: в першій групі пацієнтів з ГХ та нормальною масою тіла рівень ІЛ-22 сироватки крові склав 24,11 (23,29; 24,73) пг/мл у чоловіків і 23,70 (22,47; 25,15) пг/мл у жінок. У чоловіків, які віднесені до другої групи пацієнтів з ГХ та надмірною масою тіла, вміст ІЛ-22 сироватки крові також суттєво не відрізнявся від жінок і складав 28,74 (23,91; 49,20) пг/мл та 27,81 (25,14; 43,24) пг/мл відповідно. У третій групі, яка складалась з пацієнтів з ожирінням I ст., сироваткові рівні ІЛ-22 склали 21,95 (19,79; 35,75) пг/мл у чоловіків, що достовірно не відрізнявся від рівню ІЛ-22 у жінок, що становив 23,99 (21,03; 29,25) пг/мл. Пацієнти з II та III ст. ожиріння, які склали четверту групу, мали 61 також статистично не значимі відмінності: 23,70 (21,64; 25,76) пг/мл у чоловіків та 24,83 (23,91; 29,45) пг/мл у жінок. При проведенні внутрішньо групового аналізу, в залежності від ІМТ за гендерними ознаками, статистично достовірних відмінностей вмісту ІЛ-22 сироватки крові у хворих на ГХ виявлено не було. Висновки: отримані результати дослідження не виявили існування гендерних відмінностей рівня інтерлейкіну-22 в сироватці крові у хворих на гіпертонічну хворобу в залежності від індексу маси тіла.