Застосування гіполіпідемічних засобів у хворих на ішемічну хворобу серця й ожиріння в залежності від поліморфізму Met235Thr гена ангіотензіногена

Abstract

Мета – оцінити ефективність використання аторвастатину та розувастатину шляхом додавання до стандартної терапії у хворих на ішемічну хворобу серця й ожиріння в залежності від генотипів поліморфізму Met235Thr гена ангіотензиногена. Матеріали та методи дослідження. Було визначено дві підгрупи спостереження: 1 підгрупа – 116 пацієнтів із ішемічною хворобою серця й ожирінням, котрі отримували аторвастатин у добовій дозі 20 мг, серед яких носіями Т/Т генотипу були 34 особи, Т/М генотипу – 45 і М/М генотипу – 37; 2 підгрупа – 108 хворих на ішемічну хворобу серця й ожиріння, котрі отримували розувастатин у добовій дозі 10 мг, серед яких носіями Т/Т генотипу були 30 осіб, Т/М генотипу – 43 і М/М генотипу – 35. Усім хворим визначали показники ліпідного обміну за стандартною біохімічною методикою, алельний поліморфізм Met235Thr гена ангіотензиногена методом полімеразної ланцюгової реакції. Результати. Аналіз ефективності застосування аторвастатину та розувастатину в залежності від генотипів поліморфізму Met235Thr гена ангіотензиногена у хворих на ішемічну хворобу серця й ожиріння виявив вірогідні відмінності в більш виразному ліпідознижуючому ефекті, що полягав у призначенні розувастатину носіям Т/Т генотипу, а носіям М/М генотипу доцільніше використовувати аторвастатин. Висновки. Лікування хворих на ішемічну хворобу серця й ожиріння гіполіпідемічними засобами (аторвастатин або розувастатин) покращувало показники ліпідного обміну за рахунок зниження вмісту проатерогенних фракцій. Застосування аторвастатину у хворих з М/М генотипом і розувастатину у носіїв Т/Т генотипу поліморфізму Met235Thr гена ангіотензиногена буде особливо ефективним і є найбільш переважним.