Фібротичні показники (МСР-1, ММР-9) у хворих з дисфункцією нирок на тлі ХСН та цукрового діабету 2-го типу залежно від рівня швидкості клубочкової фільтрації

Abstract

Мета – проаналізувати зміни МСР-1 як маркера фіброзу та ММР-9 як індикатора фібролізу у хворих з дисфункцією нирок на тлі хронічної серцевої недостатності (ХСН) і цукрового діабету (ЦД) 2-го типу залежно від рівня швидкості клубочкової фільтрації. Висновки. Прогресування у хворих з кардіореальним синдромом 2-го типу на тлі ХСН та ЦД 2-го типу асоціюється з пропорційним підвищенням фібротичного маркера МСР-1, що свідчить про його участь у тубулоінтерстиціальному ураженні нирок. Високі рівні ММР-9 у хворих з дисфункцією нирок на тлі ХСН та ЦД 2-го типу за наявності рівня ШКФ > 60 мл/хв, стверджує про залучення адаптаційних компенсаторних механізмів на цьому етапі, спрямованих на нівелювання фібротичної агресії. Зниження ШКФ < 60 мл/хв не супроводжується подальшим зростанням активності антифібротичного фактора, що за умов гіперактивності МСР-1 свідчить про виснаження адаптаційних механізмів, результатом чого є запуск каскаду реакцій щодо прогресування склерозу інтерстицію.