Науково-практичні силуети легеневої гіпертензії (повідомлення перше)

Abstract

Історичний розвиток розуміння легеневої гіпертензії (ЛГ) демонструє еволюцію від описової морфології до точної молекулярної медицини, що сприяла створенню ефективних терапевтичних стратегій для раніше фатальної хвороби. Проведено ретроспективний аналіз ключових наукових публікацій, клінічних досліджень та історичних віх у вивченні ЛГ за період 1886-2020 роки. Визначено шість основних етапів розвитку знань про ЛГ: ранні морфологічні описи (1886-1891), формування клінічних концепцій (1901-1938), розвиток діагностичних методів (1930-1970), епідеміологічні дослідження та класифікація (1965-1980), молекулярні відкриття (1980-2000), сучасна цільова терапія (2000 – дотепер). Ключовими віхами стали: перший клінічний опис Ромберга (1891), епідемія ЛГ внаслідок приймання амінорексу (1960-1970), використання катетеризації серця за методом Форсмана – Курнана – Річардса (1929-1944), відкриття ролі оксиду азоту (1980-1987). Трансформація від описової патології до молекулярного розуміння дала змогу створити три основні терапевтичні класи: аналоги простацикліну, антагоністи рецепторів ендотеліну й інгібітори фосфодіестерази-5.