Практичні аспекти ідентифікації тіл загиблих військових за допомогою днк-експертизи

Abstract

Повномасштабна військова агресія проти України спричинила безпрецедентне зростання кількості загиблих та осіб, зниклих безвісти, що зумовило критичну актуальність проблеми ідентифікації тіл військовослужбовців. За офіційними даними, станом на осінь 2024 року в Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, було зареєстровано близько 55 тисяч осіб, тоді як кількість тіл, залишених 70 без упізнання, перевищувала 2400 одиниць. У бойових умовах, коли внаслідок вибухів, пожеж або тривалого перебування тіл у несприятливому середовищі відбувається суттєва деструкція біологічних структур, застосування традиційних методів ідентифікації (візуальне впізнання, аналіз особистих речей, антропометричні показники) втрачає ефективність. За таких обставин молекулярно-генетичні дослідження, зокрема ДНК-експертиза, набувають статусу провідного засобу встановлення особи. Завдяки цим методам в Україні вже вдалося встановити особи понад 8,5 тисяч загиблих, які в іншому разі залишилися б невпізнаними. Водночас проведення ДНК-ідентифікації в умовах збройного конфлікту супроводжується рядом організаційних, технічних та етичних труднощів, що зумовлює потребу в їх системному аналізі та окресленні напрямів удосконалення експертної практики