Складні та невизначені питання лікування поранених у воєнний час в Україні: концепція раннього та безперервного закриття ран та дефектів м’яких тканин кінцівок

Abstract

Мета. Провести комплексний аналіз клінічної ефективності концепції раннього та безперервного закриття ран у воєнний час на основі власного досвіду лікування поранених. Матеріали і методи. Проведено ретроспективне когортне дослідження з елементами порівняльного аналізу, до якого було включено 146 пацієнтів (134 чоловіки та 12 жінок) віком від 21 до 84 років, середній вік становив (34,7 ± 8,9) року, що перебували на лікуванні з приводу бойових поранень м’яких тканин у період з березня 2022 по жовтень 2025 року. Всіх цих пацієнтів лікували згідно з концепцією раннього та безперервного закриття ран із використанням терапії негативним тиском та поетапних реконструктивних втручань, і вони склали основну групу. Контрольну групу склали 89 пацієнтів з аналогічними пораненнями, яких лікували стандартними методами без застосування концепції раннього та безперервного закриття ран у період 2014 – 2021 років. Результати. Термін до остаточного закриття ран становив 12,4 доби, у контрольній групі – 24,8 доби (р < 0,001). Частота інфекційних ускладнень становила 8,9%, у контрольній групі – 28,7% (p < 0,001). Повного функціонального відновлення досягнуто у 87,7% пацієнтів, у контрольній групі – у 60 – 70% пацієнтів. Середня кількість хірургічних втручань на одного пацієнта становила 2,8 ± 1,1 (у контрольній групі – 4,6 ± 1,8), госпітальна летальність – 2,7% (у контрольній групі – 7,9%). Висновки. Завдяки застосуванню концепції раннього та безперервного закриття ран у воєнний час отримано значно кращі клінічні результати, ніж у разі застосування стандартних методів лікування, а саме зменшилася частота ускладнень, скоротилися терміни лікування та підвищився показник функціонального відновлення.