Топічні глюкокортикоїди в дерматологічній практиці: проблема ефективності та безпеки

Abstract

Один з найпоширеніших підходів до здійснення оптимального вибору топічних глюкокортикоїдів, який покликаний зменшити потенційні ризики побічної дії від їх застосування, передбачає призначення на початку лікування найменш активних препаратів. При їх неефективності переходять до застосування більш активних, а далі – найактивніших препаратів. Очевидним недоліком такого підходу є тривалість процедури емпіричного вибору препарату, що може ускладнювати лікування. Поява глюкокортикоїдів VI покоління, терапевтичний профіль яких поєднує високу активність та безпеку застосування, дозволила істотно змінити ситуацію. В роботі наведений огляд основних класифікаційних систем, що застосовуються до глюкокортикоїдів, які призначені для використання в дерматологічній практиці. Виконано короткий аналіз літературних даних щодо досвіду клінічного застосування препаратів VI покоління, таких як мометазону фуроат, метилпреднізолону ацепонат та преднікарбат. Стаття також містить ретроспективний огляд розвитку основних підходів щодо вдосконалення фармакотерапевтичних властивостей топічних глюкокортикоїдів. Окрема увага приділяється аналізу впливу особливостей хімічної будови препаратів на фармакокінетичні та фармакодинамічні параметри.