Інтерлейкінемія, артеріальна гіпертензія, що асоційована з предіабетом та цукровим діабетом 2 типу: фокус на гендерні відмінності

Abstract

Метою нашого дослідження було вивчення плазматичної активності прозапального цитокіну – інтерлейкіну-18 (ІЛ-18) та протизапального цитокіну – інтерлейкіну-10 (ІЛ-10) у взаємозв’язку з параметрами вуглеводного і ліпідного метаболізму у пацієнтів на артеріальну гіпертензію (АГ) з супутнім предіабетом чи цукровим діабетом 2 типу (ЦД 2 типу) залежно від статі. Обстежено 104 хворих на АГ, серед них 45 чоловіків (43,3 %) та 59 жінок (56,7 %) віком від 32 до 80 років. Антропометричні вимірювання включали: зріст, маса тіла, індекс маси тіла, окружність талії. Оцінювали ліпідний та вуглеводний профіль: глюкоза, інсулін, HbAc1 натще та після перорального тесту толерантності до глюкози, який не проводили пацієнтам з супутнім ЦД 2 типу. Рівень ІЛ-18 та ІЛ-10 визначали імуноферментним методом. Пацієнтів розділили на групи залежно від стану глікемічного профілю: 1 група (38,5%) хворі на АГ без порушень вуглеводного метаболізму; 2 група (32,7 %) хворі на АГ з наявністю предіабету; 3 група (28,8 %) хворі на АГ з ЦД 2 типу, а також всередині кожної групи на підгрупи залежно від статі хворих. Отримано дані щодо залучення імунозапальної активації до глюкометаболічних порушень у хворих на АГ, про що свідчило зростання плазматичної активності ІЛ-18 у хворих на АГ з супутнім предіабетом та ЦД 2 типу і достовірні взаємозв’язки між концентрацією ІЛ-18 та показниками вуглеводного обміну. Встановлено, що наявність коморбідного АГ предіабету асоціюється з найвищим імунозапальним, глюкометаболічним та атерогенним ризиком, що підкреслює діагностичне та прогностичне значення предіабету у якості маркеру високого кардіометаболічного ризику. Відзначено підвищення вмісту протизапального цитокіну ІЛ-10 у хворих на АГ з предіабетом, може розглядатися як протективна реакція з метою пригнічення активності протизапальних цитокінів. Зниження вмісту ІЛ-10 у хворих на АГ з ЦД 2 типу та наявність взаємозв’язків між його рівнем та параметрами вуглеводного обміну може підтверджувати патогенетичний зв’язок між низькою концентрацією ІЛ-10 та розвитком ЦД 2 типу. Виявлено гендерні відмінності активності інтерлейкінів у хворих на АГ залежно від наявності супутнього предіабету та ЦД 2 типу. З’ясовано переважну прозапальну активацію у жінок хворих на АГ без глюкометаболічних порушень та з наявністю супутнього предіабету порівняно з чоловіками. При коморбідному перебігу АГ та ЦД 2 типу спостерігалася зворотна тенденція, тобто у чоловіків виявлено достовірно вищу імунозапальну активацію в порівнянні з жінками.