Клініко-психологічні особливості дітей з різними формами ожиріння

Abstract

Метою дослідження було визначення особливостей формування та чинників ризику порушень психічного розвитку у дітей з різними формами ожиріння. У дослідженні брали участь 304 дити ни віком 7—18 років, хворих на ожиріння, які в залежності від форми, ступеня, типу ожиріння та наявності інсулінорезистентності (IP) були розподілені на 4 групи. Переважало нейро-ендокрин не ожиріння І—ІІІ ступеню з андроїдним типом і наявністю ІР (41,12 %) та екзогенно-конституційне без ІР (34,87 %). Найрідше діагностувалось екзогенно-конституційне ожиріння з ІР (3,95 %). Оцінка психопатологічних порушень з визначенням їх характеру та частоти в залежності від клінічної фор ми ожиріння дозволила встановити переважання емоційних порушень у дітей з нейроендокрин ним ожирінням, незалежно від рівня інсулінорезистентності. У дітей з різними клінічними фор мами ожиріння домінували астенічні розлади (75,5 %), які коливались в діапазоні від доклінічних проявів до виражених астенічних станів, що створювали підґрунтя для порушення їх соціально психологічної адаптації та функціонування. У пацієнтів з екзогенно-конституційним ожирінням, обтяженим інсулінорезистентністю переважали депресивні (41,6 %), а без наявності ознак ін сулінорезистентності — психовегетативні (33,0 %) порушення. Депресивні та тривожні розлади домінували в структурі порушень емоційної сфери, при цьому така симптоматика була більш ви раженою у хворих на ожиріння, поєднане з інсулінорезистентністю. Наведена змістовна характе ристика складного симптомокомплексу клініко-психологічних особливостей дітей з ожирінням та показана наявність певних тендерних відмінностей. Виділено комплекс психосоціальних чинників, який здійснює патогенний вплив на психічний розвиток дитини з ожирінням. Діти з ожирінням розвиваються в особливій соціальній ситуації розвитку, яка характеризується складними явищами стигматизації і самостигматизації: наявністю очевидних зовнішніх ознак захворювання, що відрізняє їх від однолітків, викривленням образу власного тіла та станами психоемоційного напруження, різними, в тому числі, деструктивними формами реагування оточуючих на дитину