Сучасні епідеміологічні особливості кашлюку та проблемні питання вакцинопрофілактики цієї інфекції

Abstract

Для профілактики кашлюку застосовуються вакцини з цільноклітинним та ацелюлярним компонентами. Після пандемії COVID-19 у низці країн спостерігається зростання захворюваності, що свідчить про зниження вакциноконтрольованості. У статті проведено оцінку тенденцій епідемічного процесу кашлюку на глобальному та регіональному рівнях і проаналізовано причини зростання захворюваності, зокрема серед вакцинованих осіб. Проведено систематичний аналіз публікацій і звітів із використанням баз даних (PubMed, Scopus, Web of Science, Google Scholar) та джерел ВООЗ, CDC, ECDC. Вивчено динаміку захворюваності, ефективність вакцинації, ріст випадків серед щеплених, регіональні особли вості епідпроцесу, стан розробок щодо отримання нових вакцин. Для України порівнювали захворюваність за 6 міс. 2024 та 2025 рр. Спостерігається зниження вакциноконтрольованості та зміна епідеміологічних характеристик кашлюку, особливо після пандемії COVID-19. В Україні після піку в 2024 р. відзначається зменшення захворюваності в 2025 р., що вказує на циклічність інфекції. Гіподіагностика та статистичні викривлення залишаються актуальними проблемами. Вакцинальні стратегії різняться між країнами. Тривають розробки нових вакцин з урахуванням еволюційних змін патогена.