Оптимізація лікування поширеного перитоніту у осіб похилого віку

Abstract

Обстежено 53 хворих (чоловіків — 17 (32,1 %), жінок — 36 (67,9 %)) віком від 60 до 79 років з поширеним вторинним перитонітом, причиною якого була деструкція полого органу (проривна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гострий перитоніт, перфорація тонкої кишки), гостра механічна тонкокишкова непрохідність. Хворим основної групи (29) в комплекс нутрітивної підтримки було включено внутрішньовенне введення дипептиду аланін-глютаміну і також проводився ультразвуковий моніторинг органів черевної порожнини з метою діагностики післяопераційних ускладнень. Аналіз результатів лікування показав більш ефективну корекцію метаболічних розладів у хворих з перитонітом при проведенні ентерального харчування в поєднанні з парентеральним введенням глютаміну. Відновлення моторно-евакуаторної і всмоктувальної функції тонкої кишки у хворих основної групи відбувалося у більш ранні терміни, що дозволило значно скоротити тривалість назоінтестінальний інтубації. При ультразвуковому моніторингу черевної порожнини були діагностовані рання спайкова непрохідність у 2 хворих і патогномонічні ознаки формування абсцесів ще в 4 випадках. Своєчасна діагностика даних ускладнень дозволила провести цілеспрямовану корекцію лікування та домогтися регресу ускладнень.