Первинна солітарна меланома оболонок мозочка (рідкісний випадок з практики патологоанатома)

Abstract

Внутрішньочерепні злоякісні меланоми поділяються на первинні та вторинні. Вторинні внутрішньочерепні меланоми є метастатичними, агресивними та становлять третю за поширеністю групу метастатичних пухлин головного мозку у дорослих. Однак первинна внутрішньочерепна злоякісна меланома (ПВМ) – це рідкісна пухлина, що походить з лептоменінгеальних меланоцитів і становить 1% усіх меланом та 0,07% злоякісних пухлин головного мозку. На прикладі медичного випадку привернути увагу та підвищити обізнаність патологоанатомів щодо рідкісної локалізації солітарної злоякісної меланоми, що виникає з лептоменінгеальної оболонки мозочка. Патоморфологічне дослідження тканини пухлини в правій півкулі мозочка, отриманої під час розтину 66-річного пацієнта, показало, що новоутворення складається з поліморфних веретеноподібних клітин з гіперхромними ядрами, великою кількістю патологічних мітозів, наявністю щільних внутрішньоцитоплазматичних відкладень чорно-коричневих пігментних гранул, вогнищ крововиливів та некрозу, а інвазії в тканину мозочка та внутрішньомозочкові судини. Враховуючи відсутність пігментованих новоутворень інших локалізацій, наявність пігментованої пухлини в мозочку, яка пов'язана з м'якими мозковими оболонками, та негативну реакцію Перля, було сформульовано наступний патологоанатомічний діагноз: «Первинна солітарна меланома м'яких мозкових оболонок мозочка з вростанням у тканину мозочка та з вогнищами некрозу, ускладнена набряком тканини мозку з дислокацією стовбура мозку». Крім надзвичайної рідкісності локалізації меланоми у мозочку описаний клінічний випадок привертає увагу тим, що за життя пацієнта дану пухлину не було діагностовано. Адинамія, нездатність до самостійного пересування та порушення свідомості хворого не були розцінені як прояв неврологічної патології, а з урахуванням вираженої кахексії – онкологічного захворювання, зокрема, з ураженням головного мозку. Представлене клінічне спостереження свідчить, що, попри значні труднощі прижиттєвої діагностики ПВЗМ, в клінічній практиці повинні зберігатись адекватна онкологічна настороженість і ретельне обстеження хворих з подібними клінічними проявами із залученням до діагностичного процесу фахівців інших профілів та МРТ-дослідження