Глюкометаболічні порушення та васкулоендотеліальний фактор росту-а у хворих на ішемічну хворобу серця

Abstract

Ішемічна хвороба серця (ІХС) - це глобальна медична та соціальна проблема у всьому світі. Епідеміологічна ситуація в Україні викликає стурбованість: у 2016 році кількість дорослих з хворобами системи кровообігу склала 22303564 осіб, тобто 52,4 % усього населення, із них працездатного 8177511 (36,7 % дорослого), зареєстровано 7794938 випадків ІХС (2170030 випадків у працездатного населення). Наявність супутньої патології, зокрема, цукрового діабету 2 типу (ЦД) суттєво загострює хід та прогноз ІХС. Мета: дослідити рівні васкулоендотеліального фактору росту-А (ВЕФР-А) у хворих на ІХС в залежності від наявності ЦД 2 типу. Матеріали та методи. Обстежено 100 хворих на ІХС, з них 52 хворих з ЦД 2 типу та 48 хворих без ЦД. У контрольну групу увійшло 12 практично здорових осіб. Усім хворим визначались рівень ВЕФР-А, глюкоза крові натще, глікований гемоглобін (HbA1c), інсулін, розраховувався індекс НОМА-IR, загальний холестерин, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПВЩ. Результати. У хворих на ІХС, як з ЦД 2 типу, так і без ЦД, рівень ВЕФР-А був значно вищий ((436,74±39,32) та (484,95±76,71) пг/мл, відповідно), ніж в групі контролю (237,88±44,72) пг/мл (р<0,05). Зниження рівнів ВЕФР-А у групі хворих на ІХС з ЦД 2 типу порівняно з групою хворих на ІХС без ЦД не досягало статистичної значимості (р>0,05). У хворих на ІХС та ЦД 2 типу виявлені негативні кореляційні зв’язки між ВЕФР-А та глюкозою крові натще (r=-0,66, p=0,0001), ВЕФР-А та HbA1c (r= 0,67, p=0,0001). Кореляційних взаємозв’язків між ВЕФР-А та ліпідними показниками не встановлено. З метою встановлення залежності рівнів ВЕФР-А від ступеню глюкометаболічних порушень, хворі на ІХС з ЦД 2 типу були розподілені на групи за медіаною HbA1c та за медіаною НОМА-IR. Рівень ВЕФР-А у групі хворих з ЦД 2 типу та HbA1c ≥ Ме був достовірно нижчий (311,55±34,40) пг/мл, ніж у хворих з HbA1c < Ме (514,28±34,83) пг/мл (р<0,05). В групі хворих з ЦД 2 типу та НОМА IR ≥ Ме рівень ВЕФР-А був значно нижчий (396,97±38,60) пг/мл, ніж у хворих з НОМА-IR < Ме (574,74±36,53) пг/мл (р<0,05). Висновки. У хворих на ІХС, як з ЦД 2 типу, так і без ЦД рівні ВЕФР А, значно вищі, ніж у осіб групи контролю. Рівні ВЕФР-А у хворих на ІХС та ЦД 2 типу залежать від ступеню глюкометаболічних порушень. Наростання гіперглікемії та інсулінорезистентністі у хворих на ІХС з ЦД 2 типу сприяють зниженню рівнів ВЕФР-А, що може свідчити про зниження ангіогенезу у цієї групи хворих.