Етіологічна роль Pseudomonas aeruginosa в розвитку ранової інфекції та опікової хвороби

Abstract

Актуальність. Сучасність дослідження зумовлена високою частотою розвитку ранових інфекцій у пацієнтів з вибуховими пораненнями та опіковими ураженнями, а також значною поширеністю грамнегативних бактерій, зокрема Pseudomonas aeruginosa. Мета роботи – визначення складу мікробіому ранового вмісту від пацієнтів, які отримали вибухові поранення та опікову хворобу. Проведення аналізу рівнів антибіотикочутливості вилучених клінічних ізолятів P. aeruginosa та встановлення частоти виділення штамів з мультирезистентністю та штамів з екстенсивною лікарською стійкістю. Матеріали та методи. У дослідженні проаналізовано 32 госпітальні штами P. aeruginosa, ізольовані з ранового вмісту від пацієнтів із вибуховими пораненнями та опіковими ураженнями. Мікробіологічне дослідження проводили відповідно до стандартів Eurepean Committee on Antimicrobial Susceptibility Testing. Антибіотикорезистентність визначали диско-дифузійним методом. Результати оброблено статистично з використанням критерію χ² при рівні значущості p < 0,05. Результати. Проведений аналіз показав, що кількість грамнегативних та грампозитивних штамів, виділених від пацієнтів з вибуховими ранами та опіковою хворобою була майже на одному рівні (53 % та 47 % відповідно). Питома вага штамів P. aeruginosa серед збудників ранової інфекції складала 11 %. Проведено дослідження in vitro щодо визначення чутливості внутрішньолікарняних штамів P. aeruginosa, ізольованих від пацієнтів з пораненнями, до антибактеріальних препаратів із антисиньогнійною активністю. Встановлено, що найвищу ефективність відносно досліджених штамів зберігають цефтазидим/авібактам, меропенем та амікацин, що визначає їх як препарати вибору для лікування інфекцій, спричинених цим збудником. Серед виділених штамів P. аeruginosa кількість полірезистентних складала 11,9 %, а 76,5 % виявилися ізолятами з розширеною резистентністю, тобто стійкими практично до всіх антибактеріальних препаратів, включаючи резервні. Висновки. Отримані результати мають важливе значення для оптимізації емпіричної терапії та розробки клінічних протоколів лікування інфекцій, зумовлених P. аeruginosa.