Особливості тактики стоматолога у пацієнтів із бронхообструктивними захворюваннями : методичні вказівки для самостійної роботи здобувачів вищої освіти третього року навчання другого (магістерського) рівня за спеціальністю 221 «Стоматологія»

Abstract

Бронхообструктивні захворювання – це група респіраторних захворювань, що характеризуються обмеженням потоку повітря через обструкцію дихальних шляхів (бронхів та бронхіол) та призводять до зниження об'єму форсованого видиху за 1 с (ОФВ1) та співвідношення ОФВ1 до форсованої життєвої ємності легень (ФЖЄЛ) менше 0,8. До найпоширеніших типів бронхообструктивних захворювань належить бронхіальна астма (БА) та хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ). Окрім порушення бронхіальної прохідності, бронхообструктивні захворювання характеризуються хронічним запаленням дихальних шляхів, а також схильністю до гіперреактивності бронхів. У пацієнтів із бронхообструктивними захворюваннями існує підвищений ризик розвитку нападів бронхоспазму, задишки та інших ускладнень зі сторони ихальної системи під час стоматологічних втручань. Пацієнти із БА можуть мати несприятливий алергологічний анамнез. У них частіше (порівняно із загальною популяцією) матеріали та ліки, що використовуються у стоматології, можуть викликати алергічні реакції та провокувати або посилювати симптоми бронхообструкції. Крім того, інгаляційні кортикостероїди, які є базисними препаратами для лікування БА та призначаються деяким пацієнтам із ХОЗЛ, при порушенні техніки інгаляції можуть спричиняти розвиток уражень порожнини рота (кандидоз, дисфонію, подразнення та запалення слизової оболонки).