Функція ендотелію у хворих на ішемічну хворобу серця на фоні хронічного обструктивного захворювання легенів в динаміці лікування небівололом

Abstract

Обстежено 36 пацієнтів з ХСН ІІ стадії, хворих на стабільну стенокардію напруги II-III ФК у поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легенів II стадії та 20 практично здорових осіб контрольної групи. Вік обстежених осіб коливався від 46 до 57 років, в середньому 53,1±2,6 років. Тривалість спостереження — 12 тижнів. Додатково до стандартного обстеження, що включала доплер-ехокардіографію, спірографію, вивчали функцію ендотелію шляхом визначення сумарної концентрації нітритів та нітратів (NO) у крові спектрофотометричним методом (з реактивом Гріса), ендотеліну-1 у крові — імуноферментним методом. Толерантність до фізичного навантаження визначали тестом з 6-хвилинною ходьбою. Для оцінки ефективності застовування небівололу було сформовано дві групи по 16 осіб. В першій групі на фоні стандартного лікування призначали небіволол у дозі 1,25–5 мг на добу, в другій обмежилися стандартною терапією. Обстеження проводилося двічі – перед початком лікування та через 12 тижнів. Статистичний аналіз проведено параметричними методами, усі наведені результати є достовірними при р<0,05. У першій групі в більшій мірі, ніж у другій, скоротилася кількість нападів стенокардії (на 30,6±2,8% проти 21,5±1,7%), підвищилася толерантність до фізичного навантаження (на 7,5±0,5% проти 3,8±0,2%), поліпшилися гемодинамічні параметри. На цьому фоні у всіх пацієнтів встановлено значніше підвищення концентрації NO (на 21,5±2,7% проти 17,8±1,4%), зниження вмісту ендотеліну-1 (на 15,7±1,8% проти 11,7±0,9%). За даними спірографії у пацієнтів обох груп виявлено зростання об’єму форсованого видиху (на 9,1±0,8%). В динаміці лікування небівололом хворих на хронічну серцеву недостатність зі стабільною стенокардією напруги у поєднанні з ХОЗЛ встановлено ознаки поліпшення функціонального стану ендотелію на фоні зниження кількості нападів стенокардії, підвищення толерантності до фізичного навантаження. Використання небівололу у цього контингенту пацієнтів є безпечним і не викликає бронхоспазм. Перспективою подальших досліджень є вивчення ендотелій-опосередкованої ланки імунозапальної активації в динаміці лікування небівололом.