Клінічна інтерпретація підвищеного рівня креатиніну в сироватці крові (лекція)

Abstract

Вимірювання вмісту креатиніну в сироватці крові використовують для оцінки функції нирок. Найточнішим методом лабораторного вимірювання креатиніну вважають мас - спектрометрію розведення ізотопів, в клінічній практиці зазвичай використовують метод Яффе. Кількість креатиніну, яку організм виробляє щодня, залежить від м’язової маси людини. Розрізнюють преренальні («дониркові»), ниркові та постренальні («післяниркові») причини підвищення вмісту креатиніну. Якщо співвідношення вміст у сечовини у сироватці до креатиніну сироватки перевищує 100, то підвищення вмісту креатиніну обумовлено преренальними причинами, а коли воно менше 40, то нирковими. Підвищення креатиніну сироватки при гострому канальцевому некрозі в типових випадках складає [88 – 177] мкмоль/л/добу. Якщо таке підвищення ще вище, в першу чергу слід підозрювати швидкопрогресуючий гломерулонефрит або рабдоміоліз. Підвищення кре- атиніну сироватки після значного ураження потребує [12 – 24] год і не визначає ушкодження нирок на ранній стадії. Серед ліків найбільший нефротоксичний потенціал притаманний антибактеріальним та противірусним засобам, нестероїдним протизапальним засобам, інгібіторам протонної помпи. Зниження швидкості клубочкової фільтрації під впливом інгібіторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи частіше є ознакою ефективної дії ліків, аніж гострого ураження нирок. Підвищення вмісту креатиніну асоціюється з підвищенням ризику кінцевої стадії ниркової недостатності та смерті, хоча деякі причини підвищення є оборотними