Протидія рейдерству як складова державної політики щодо забезпечення національної безпеки

Abstract

На підставі результатів дослідження сутнісних характеристик вживаного поняттєвого апарату дістало подальшого розвитку тлумачення поняття «безпека» під яким слід розуміти стан живих організмів та їх об’єднань, за якого унеможливлено та/чи зведено до мінімуму негативний вплив на них будь-яких зовнішніх і внутрішніх загроз. Виділено такі ознаки складових системи національної безпеки: певною мірою взаємопов’язані між собою; по-своєму важливі, як для системи загалом, так і для кожної зацікавленої особи; їх стан (тенденції змін) виступає передумовою, формою прояву та наслідком певних структурних зрушень; перебувають під впливом чинників, які можуть як покращувати, так і дестабілізувати ситуацію (до останніх, беззаперечно, належить поширення рейдерства, оскільки воно здебільше негативно впливає на суспільні процеси). Доведено, що національна безпека загалом є певним узагальнюючим і системоутворюючим чинником, що істотною мірою впливає на її складові – інші види безпеки (гуманітарну, екологічну, економічну, інформаційну та кібербезпеку, науково-технологічну, політичну, соціальну). Аргументовано, що подальше поширення рейдерства шкідливе для національної безпеки, особливо що стосується економічної безпеки загалом й окремих її складових (виробничої, енергетичної, зовнішньо- та макроекономічної, інвестиційно-інноваційної, продовольчої, сировинно-ресурсної, соціально-демографічної, фінансової). Наведено міру впливу рейдерства на національну безпеку та окремі її складові залежно від того, яке саме підприємство стало об’єктом рейдерської атаки, які способи захоплення застосовано та які цілі переслідують рейдери. Рекомендовано уповноваженим органам публічної влади узгоджувати положення державної політики щодо забезпечення національної безпеки та державної політики щодо протидії рейдерству, оскільки ці політики є взаємопов’язаними, а відтак – належна їх розробка та реалізація спроможні принести позитивний синергетичний ефект.