Антропометричні показники у хворих на гіпертонічну хворобу з супутнім предіабетом

Abstract

Надмірна маса тіла та ожиріння вважаються важливими факторами ризику розвитку як гіпертонічної хвороби (ГХ), так і цукрового діабету (ЦД) 2 типу. Мета дослідження Проаналізували антропометричні показники у хворих на ГХ без порушень вуглеводного обміну, у хворих на ГХ з супутнім предіабетом та з супутнім ЦД 2 типу. Матеріали та методи Було обстежено 103 пацієнта з ГХ у віці від 40 до 69 років. Всім хворим було проведено комплексне клінічне обстеження з визначенням антропометричних показників: маси тіла (кг), індексу маси тіла (ІМТ) (кг/м2), окружність талії (ОТ) (см), окружність стегон (ОС) (см), індексу ОТ/ОС. Оцінка вуглеводного обміну проводилась на підставі дослідження глюкози натще, перорального глюкозо-толерантного тесту, глікозільованого гемоглобіну за біохімічними стандартними методиками. Статистичний аналіз проводили методом непараметричної статистики. Результати представлені у вигляді Ме (Q25-Q75), де Ме – медіана (50-й процентіль), Q25 і Q75 – 25-й і 75-й процентілі. Результати дослідження Хворі на ГХ були розподілені на 3 групи залежно від наявності порушень вуглеводного обміну. До 1 групи увійшли 39 хворих ГХ без глюкометаболічних порушень. У 2 групу включено 34 хворих ГХ з предіабетом. 3 групу склали 30 хворих ГХ з супутнім ЦД 2 типу. Зіставлення антропометричних показників у групах показало, що пацієнти, хворі на ГХ з супутнім предіабетом, характеризувалися достовірно вищим показником маси тіла 92,00 (66,00 125,00) кг, ІМТ 32,89 (29,01 36,26) кг/м2, ОТ 107,00 (98,00 112,00) см, ОС 112,00 (106,00 124,00) см в порівнянні з хворими ГХ без супутніх порушень вуглеводного обміну: маса тіла 78,50 (52,00–138,00) кг, ІМТ 26,09 (24,86 30,82) кг/м2, ОТ 94,00 (84,00 105,00) см, ОС 103,00 (98,00 109,50) см та в порівнянні з хворими на ГХ, що асоційована з ЦД 2 типу маса тіла 82,50 (56,00 120,00) кг, ІМТ 29,50 (26,30 33,46) кг/м2, ОТ 101,00 (91,00 108,00) см, ОС 105,50 (102,00 109,00) см. Висновки Встановлено, що пацієнти ГХ з супутнім предіабетом характеризувалися достовірно вищими показниками маси тіла, ІМТ, ОТ, ОС в порівнянні з хворими ГХ без супутніх порушень вуглеводного обміну, що є підтвердженням клінічного значення даного патологічного стану та обґрунтовує необхідність скринінгу пацієнтів з прихованими порушеннями вуглеводного обміну.