Огляд сучасних методів лікування синдрому Вольфа-Паркінсона-Уайта

Abstract

Синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW) — це порушення серцевої провідності, яке має потенційно небезпечні для життя наслідки. WPW синдром є досить поширеною патологією та зустрічається в 0.1-3.1% випадків з 1000 проведених електрокардіографій (ЕКГ), а у хворих із вродженими вадами серця – у 0,5% серед всіх вікових груп та виявляється у 1–30 на 10 тис. осіб. Співвідношення між чоловіками та жінками становить 3:2. У дитячому віці синдром WPWзустрічається частіше (7-10%), ніж у дорослому (3-6%). У більшості випадків клінічна маніфестація синдрому WPW виникає у молодому віці (від 10 до 20 років). Можливість розвитку раптової смерті (РРС) протягом 10 років становить від 0,15 до 0,39%, що вище за загальнопопуляційний ризик РРС (менше 0,1%).