Динаміка змін клітинного складу вогнища хронічного запалення на тлі введення дабігатрану етексилату

Abstract

Запалення – це природна захисна реакція організму на інфекції та пошкодження, яка сприяє знищенню патогенів і відновленню тканин для забезпечення гомеостазу. Воно запускається у відповідь на молекулярні патерни, асоційовані з патогенами або пошкодженням, що ініціюють складний процес залучення та активації гемопоетичних і негемопоетичних клітин, таких як нейтрофіли, макрофаги, фібробласти та ін. Ці клітини взаємодіють для координації репарації та регенерації тканин. Коли цей процес контрольований, структура тканини відновлюється належним чином. Проте, якщо запалення стає хронічним або неконтрольованим, може розвинутись патологічний фіброз, що порушує функцію тканин і може призвести до органної недостатності або смерті. Тому процеси загоєння повинні бути суворо регульованими для підтримання нормальної тканинної функції. Мета дослідження: дослідити динаміку змін клітинного складу вогнища вторинно хронічного карагінанового запалення на тлі введення інгібітора тромбіну дабігатрану етексилату. Матеріал і методи. Дослідження виконано на 72 дорослих щурах-самцях лінії WAG, масою 180–200 г. Модель запалення —вторинно хронічне асептичне запалення, викликане внутрішньом'язовою ін’єкцією в ділянку правого стегна 10 мг λ-карагінану. Інгібітор тромбіну дабігатрану етексилат вводили внутрішньошлунково через зонд у дозі 15 мг/кг/добу щодня. Досліджували динаміку змін клітинного складу вогнища запалення на 1-шу, 7-му, 14-ту, 21-шу і 28-му доби проведення експерименту. Результати. Дослідження динаміки змін клітинного складу вогнища вторинно хронічного карагінанового запалення на тлі введення інгібітора тромбіну дабігатрану етексилату підтверджує його здатність впливати на перебіг запального процесу. Піки накопичення базофілів та еозинофілів спостерігалися на 1-шу добу, після чого їх кількість поступово зменшувалась з переважною локалізацією в периферичних ділянках вогнищ запалення. Лімфоцити, моноцити та плазматичні клітини також досягли своїх пікових значень у центральних ділянках вогнищ запалення на 1-шу добу. Кількість нейтрофілів на 1-шу добу теж була високою в обох експериментальних групах (піковою для периферії вогнища запалення). У центральних ділянках пік накопичення нейтрофілів у групі щурів із запаленням на тлі введення дабігатрану етексилату відбувся на 14-ту добу, що пізніше, ніж у групі з природним перебігом запалення, де він припав на 7-му добу, хоча і з меншим абсолютним числом клітин. Дана затримка супроводжувалась менш вираженим некрозом та переважанням гнійного процесу. Фібробласти визначались на 7-му добу лише в периферичних ділянках вогнищ запалення обох експериментальних груп. В центральних ділянках вони фіксувались на 14-ту добу у щурів з природним перебігом запаленням, тоді як у щурів з введенням дабігатрану етексилату – лише на 21-шу добу. Кількість макрофагів у центральних ділянках на 14-ту добу збільшилася втричі у щурів з природним перебігом запалення, на відміну від щурів із запаленням на тлі введення дабігатрану етексилату, де такий приріст відбувся лише на 21-шу добу, коли відбулось вирівнювання кількості клітинних елементів у цей та подальший термін. Загалом, у порівнянні з природним перебігом, за запалення на тлі введення інгібітора тромбіну спостерігалася затримка організаційних процесів та проліферації фібробластів і макрофагів, які розпочиналися пізніше. Висновки. Введення інгібітора тромбіну дабігатрану етексилату суттєво впливає на динаміку кількості нейтрофілів, макрофагів і фібробластів у вогнищах запалення, подовжуючи ексудативну фазу та сповільнюючи процеси проліферації та організації. Це призводить до більш тривалого гнійного запалення та затримки репаративних і регенеративних процесів у порівнянні з природним перебігом запалення. Проте, на 21-шу добу кількість фібробластів і макрофагів у запальних вогнищах щурів із запаленням на тлі введення дабігатрану етексилату стає подібною до такої у групі з природним перебігом, що свідчить про превалювання репаративно-регенеративних процесів, які відбуваються переважно в периферичних ділянках, особливо у групі щурів із введенням дабігатрану етексилату.