Генеративний штучний інтелект у підготовці наукових медичних статей із хірургії: принципи відповідального використання та сучасні вимоги редакторських організацій

Abstract

Актуальність. Стрімке впровадження великих мовних моделей у 2022–2026 роках змінило рутинну підготовку науко-вих рукописів. У хірургії, де автор одночасно клініцист–практик, який має обмежений час на аналітичну роботу і часто змушений публікувати результати англійською мовою, спокуса делегувати підготовку тексту генеративним інструмен-там особливо висока. Одночасно провідні редакторські організації обмежили допустимі сценарії використання штуч-ного інтелекту та посилили вимоги до їхнього розкриття. Мета. Систематизувати чинні позиції редакторських організацій щодо застосування генеративного штучного інтелек-ту в наукових рукописах, окреслити функціональні класи інструментів, релевантних для хірургічного письма, та сфор-мулювати практичний контур відповідального використання штучного інтелекту, придатний для впровадження в що-денну наукову роботу хірурга. Матеріали і методи. Наративний огляд літератури з цілеспрямованим пошуком у базах даних PubMed/MEDLINE, Scopus, Web of Science та Google Scholar за період із січня 2022 по липень 2026 року з обмеженнями щодо мови (англійська, укра-їнська) та типу джерел (рецензовані статті, офіційні позиційні документи редакторських організацій, керівні документи щодо звітності). Формальний протокол PRISMA–ScR не застосовувався. Результати. ICMJE, COPE та WAME щодо штучного інтелекту узгодили три ключові позиції: штучний інтелект не може бути автором; усю відповідальність за точність, доброчесність і оригінальність наукових рукописів несуть людські ав-тори; використання штучного інтелекту підлягає обов’язковому розкриттю. Основні клінічно значущі ризики – фабри-кація посилань, змістові неточності в медичному контексті, зміщення, дрейф моделей, невідтворюваність і порушення конфіденційності пацієнтських даних. Автоматичні детектори та експертна оцінка контенту, створеного за допомогою штучного інтелекту, мають обмежену надійність, що підвищує значущість добровільного розкриття використання штуч-ного інтелекту. Висновки. Генеративний штучний інтелект доцільно розглядати як редакторський і структурний інструмент, а не дже-рело доказів. Відповідальне використання штучного інтелекту передбачає обов’язкову верифікацію кожного тверджен-ня і посилання, деідентифікацію даних, дотримання чинних керівних документів щодо звітності та прозоре розкриття в розділах «Методи» та «Подяки».