Інтерлейкіни 33 та 1β, особливості геометрії та діастолічного наповнення лівого шлуночка серця в осіб із гіпертонічною хворобою та ожирінням

Abstract

Мета. Дослідити взаємозв’язок між рівнями інтерлейкіну 33 (ІЛ-33) та 1β (ІЛ-1β) сироватки крові, ремоделюванням та частотою діастолічної дисфункції (ДД) лівого шлуночка (ЛШ) у хворих на гіпертонічну хворобу з ожирінням. Матеріал і методи. 80 хворим на ГХ у віці 59,2±8,2 р., у тому числі 51 пацієнту з ожирінням, виконано ехокардіографічне дослідження. Тип геометрії ЛШ визначався за класифікацією A.Ganau; розраховувалися відношення E/A, E/E’, тиск заклинювання легеневої артерії (ТЗЛА) за S.Nagueh. Рівні ІЛ-33 та ІЛ-1β визначалися за допомогою ІФА. Статистична обробка проводилася з використанням критеріїв Манна-Уїтні, Пірсона, кластерного аналізу. Результати. Рівні ІЛ-33 та ІЛ-1β були вірогідно підвищені у хворих із ГХ (p<0,001) порівняно зі здоровими особами, незалежно від індексу маси тіла. Виражене підвищення концентрації обох цитокінів (ІЛ-33>73 пг/мл, ІЛ-1β>25 пг/мл) асоціювався з найвищими значеннями індексу маси міокарда (ІMM ЛШ) та частотою ГЛШ (100,0%, 90,0% концентричної ГЛШ); ДД ЛШ була виявлена в 70,0% хворих (60,0% I типу). Переважне зростання ІЛ-1β (>20 пг/мл за рівню ІЛ-33<71 пг/мл) асоціювалося з 55,0% частотою ГЛШ (плюс 30,0% концентричного ремоделювання та найбільшою розповсюдженістю ДД ЛШ (85,0%, 70,0% I типу). Переважне зростання ІЛ-33 (>71 пг/мл за ІЛ-1β<25 пг/мл) було пов’язано з 66,7% частотою ГЛШ (рівні долі концентричної та ексцентричної гіпертрофії) та найнижчим рівнем ДД ЛШ (66,7%, 50,0% I типу). Висновки. Рівні ІЛ-33 та ІЛ-1β у хворих на ГХ були вірогіндо підвищені незалежно від наявності та ступеню ожиріння. Виражене підвищення рівню ІЛ-1β асоціювалося з вираженим ремоделюванням ЛШ та погіршенням його діастолічної функції; зростання ІЛ-33 за низьких рівнів ІЛ-1β супроводжувалося протективним ефектом щодо розвитку ГЛШ та його ДД.