Моніторинг та оцінка системи гемостазу як основа ефективних рішень при призначенні антитромботичної терапії

Abstract

Надзвичайна складність побудови та функції системи згортання крові відображається не тільки на складності вибору способів та засобів її корекції, а й у появі нових викликів перед клініцистами. Зокрема, нещодавній досвід продемонстрував, що під час пандемії COVID-19 до 35% невідкладних госпіталізацій до відділень інтенсивної терапії припадали саме на пацієнтів з тромбоемболічними ускладненнями. На жаль, доводиться констатувати, що профілактичні та терапевтичні методи для системи гемостазу, рекомендовані різними протоколами, мають загальний характер. Більше того, вони вносять дисонанс у клінічну ясність щодо належного використання антикоагулянтів та антиагрегантів і не забезпечують практикуючих лікарів необхідними фундаментальними знаннями для розуміння аспектів клінічної тактики корекції системи гемостазу. Залишаються до кінця не проясненими питання щодо правильності вибору препарату, а також його ефективної дози, розрахунок якої необхідно здійснювати на основі індивідуальних клінічних та лабораторних даних. Також існують труднощі, що пов’язані з визначенням чіткого переліку лабораторних маркерів системи згортання крові, що слід досліджувати у тій чи іншій ситуації, і чи завжди результати досліджень відображають справжню картину наявного гемостазу. У цій статті коротко окреслено основні аспекти функціонування системи згортання крові, точки застосування та механізми дії основних фармакологічних антикоагулянтних та антиагрегантних засобів. Представлено рекомендації щодо ефективних та практичних методів оцінки стану системи гемостазу. В основі ефективності корекції системи гемостазу лежить всебічне розуміння гармонійного функціонування всіх її складових, включно з противагами про- та антикоагуляції, точками застосування та механізмами дії як фармакологічних засобів, так і компонентів крові, а також врахування внутрішніх та зовнішніх факторів впливу на гомеостаз системи згортання крові.