Цитокіндетерміновані механізми патоморфологічної реалізації гастроезофагеальної рефлюксної хвороби на тлі автоімунного тиреоїдиту в осіб молодого віку

Abstract

Частота ерозивної ГЕРХ у групах пацієнтів статистично значущо не відрізнялася. Аналіз структури ерозивних форм ГЕРХ виявив статистично зна-чущу різницю за розподілом за ступенями езофагіту. Установлено переважання його тяжчих форм у хворих із коморбідною патологією. Гістологічне досліджен-ня виявило, що у пацієнтів із неерозивною ГЕРХ та АІТ усі морфометричні показники статистично значущо відрізнялися від таких у групі ГЕРХ: загальна товщина епітелію — (319,3 ± 9,1) та (286,1 ± 8,2) мкм відповідно (р < 0,01), тов-щина базального шару епітелію — (79,6 ± 3,2) і (49,7 ± 2,1) мкм (р < 0,01), висота сполучнотканинних сосочків — (224,8 ± 7,3) та (172,7 ± 4,6) мкм (р < 0,01), міжклі-тинний простір — (1,55 ± 0,11) і (1,12 ± 0,09) мкм (p < 0,01). Наявність супутнього АІТ асоціювалася зі статистично значущим збільшенням виразності гіперплазії базального шару епітелію, подовженням сосочків та лейкоцитарною інфільтраці-єю. Коморбідність ГЕРХ та АІТ у молодих осіб пов’язана зі статистично значущим підвищенням вмісту прозапальних цитокінів у сироватці крові порівняно з ізо-льованою ГЕРХ: ІЛ-1 — 29,6 та 17,7 пг/мл (p < 0,01), ІЛ-18 — 1763,4 і 614,6 пг/мл (p < 0,01), ФНП- — 7,6 та 5,2 пг/мл (p < 0,01). Кореляційний аналіз виявив прямо пропорційний зв’язок між вмістом цитокінів та експресивністю деяких морфоме-тричних показників слизової оболонки стравоходу.