Сказ. Клініка, діагностика, лікування та профілактика

Abstract

За останні десятиліття, незважаючи на значне зменшення захворюваності на сказ серед тварин і відповідно серед людей, хвороба і сьогодні залишається значною медичною і соціальною проблемою. Згідно з оцінкою ВООЗ, сказ входить до п'ятірки найбільш небезпечних зооантропонозів, які наносять величезні соціально-економічні збитки. Навіть у розвинутих країнах, в яких зі сказом було покінчено раніше через різні причини збільшується ризик інфікування. У той же час в Україні епізоотична ситуація відносно сказу була і залишається незадовільною, а в останнє десятиліття (у зв'язку з військовими діями) навіть значно погіршилась. У ряді регіонів країни відзначається активізація природних вогнищ цієї інфекції, збільшення кількості випадків захворювань серед диких м'ясоїдних тварин. Крім того, в епізоотичний процес інтенсивно стали залучатися домашні тварини (собаки, кішки). Становище ускладнюється у зв'язку зі щорічним зростанням кількості безпритульних тварин. Так, в окремих районах при дослід-женні патологічного матеріалу від тварин, відмічається позитивний результат к кожному другому-третьому дослідженні, що свідчить про наближення цієї смертельної недуги до людей (зі зростанням кількості бездомних тварин) навіть у тих випадках, коли люди мешкають у великих містах.