Хірургічне лікування хворого з бойовою поліструктурною травмою верхніх кінцівок

Abstract

До теперішнього часу головним недоліком при на-данні медичної допомоги пораненим із поліструктурними по-раненнями плеча є недостатність комплексних підходів для визначення рівня та видів, термінів виконання реконструктив-но-пластичних утручань та подальша реабілітація цих хворих. Мета — поліпшення результатів хірургічного лікування хво-рих із поліструктурними травмами верхньої нижньої кінцівки. Матеріали і методи. Робота має клінічну складову та представлена клінічним випадком хворого з поліструктурним по-раненням правого плеча. Результати та їх обговорення. Наведені результати лікування хворого з діагнозом: Вогнепальне осколкове сліпе поранення правого плеча з пошкодженням правої пахвової артерії (arteria axillaris) та правої пахвової вени (vena axillaris), якому на другому рівні медичної допомоги було виконане аутовенозне про-тезування правої пахвової артерії та ушивання дефекту правої пахвової вени. У післяопераційному періоді у пацієнта спосте-рігалися ознаки дистального вторинного лімфостазу поверхне-вої венозної ділянки правої кисті, при проведенні електроміо-графії визначалося зниження асиметрії м’язової активності за проксимальними групами м’язів (m. biceps brachii dexter до 27% et m. triceps brachii dexter до 30%), за дистальними групами м’язів (m. flexor digiti minimi dexter до 34%), внаслідок гіпотрофічного компоненту. Після проведення лікування та реабілітації визначалося зниження асиметрії м’язової активності за проксималь-ними групами м’язів (m. biceps brachii dexter до 15% (-12%) та m. triceps brachii dexter до 17% (-13%), за дистальними групами м’яз і в (m. flexor digiti minimi dexter — до 20% (-14%). Висновки. Система хірургічного лікування поранених із по-ліструктурними травмами верхньої кінцівки за допомогою нових та удосконалених методів із відновлення ушкоджених структур, а також диференційований підхід із встановленням ступеня тяжкості, прогнозуванням реабілітаційного потенціа-лу та клінічного результату після оперування, має велике зна-чення для сучасної хірургії бойових дій, адже з’явилась мож-ливість покращити ефективність, вчасність лікування після травматичного відновлення